22 травня на сторінці священника ПЦУ (Херсонська єпархія) Сергія Чудиновича було оприлюднено звернення духовенства Херсонської єпархії до предстоятеля Православної Церкви України Блаженнійшого митрополита Епіфанія і Священого Синоду, передає Сerkvarium.
В ньому підписанти висловили категоричну незгоду з останніми заявами архієпископа Сімферопольського і Кримського Климента (Куща), який публічно розкритикував і владу, і нове керівництво ПЦУ.
За його словами, “вища державна влада України переоцінила глибину своєї участі у процесі надання Томосу і перейшла допустимі межі, значною мірою втрутившись у внутрішнє церковне життя”, надала Патріарху Філарету певні обіцянки, а потім втратила інтерес до ПЦУ.

Архієпископ Климент
Архієпископ Климент міг піти на такий різкий крок задля підтримки почесного Патріарха Філарета, який на очах втрачає вплив у ПЦУ через свої скандальні дії.
Крім того, намагання прирівняти символічний статус почесного Патріарха до канонічного статусу Патріарха викликав певний резонанс. На ці заяви зреагувало православне духовенство та віряни Херсонської єпархї, тимчасовим керуючим якої є владика Климент.
“Можемо вважати, що певні позитивні зрушення у Церкві пішли. Принаймні, раніше такі протестні заяви на адресу очільника єпархії Київського Патріархату були неможливі”, – зазначає Сerkvarium.
Звернення духовенства Херсонської єпархії до Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнійшого митрополита Епіфанія і Священого Синоду
Блаженнішому Епіфанію, митрополиту Київському і всієї України
Копія: Священному Синоду Православної Церкви України
Ваше Блаженство!
Підтверджуючи висловлену минулим нашим листом рішучу підтримку Вам, як Предстоятелю нашої Церкви, і обраному на Об’єднавчому Соборі 15 грудня 2018 року курсу на розбудову Помісної Православної Церкви України, нині вважаємо вкрай важливим висловити наступну нашу позицію і бути почутими.
Нещодавно через ЗМІ була оприлюднена заява архієпископа Климента як керуючого Кримською єпархією. Ми шануємо владику як архієрея, і по-людськи розуміємо, як нелегко бути нині правлячим архієреєм нашої Церкви в окупованому Криму. Розуміємо втому і важкість цього служіння для владики Климента. І дієво співчуваємо, де тільки можна підтримуючи його і намагаючись всіляко не завдавати йому зайвих клопотів і турбот в Херсонській єпархії, тимчасово керуючим якою його було раніше призначено.
Проте, керуючись сумлінням і пастирським обов’язком, нині змушені консолідовано заявити, що рішучо відмежовуємося від нещодавно оприлюдненої ним заяви. Справа в тому, що на території Херсона і області цю заяву сприймають не тільки як заяву Кримського архієрея, але і як позицію архієрея, котрий керує Херсонською єпархією. Православні вірні помісної Української Церкви на Херсонщині, і не тільки ті, що увійшли з УПЦ КП, з великою радістю і надією сприйняли створення єдиної Православної Церкви в Україні. Але, подібні заяви вносять в серця і душі цих людей тривогу, нерозуміння, розгубленість, спокусу. Про це свідчать священики з багатьох парафій.
Крім того, навіть з амвонів деяких храмів Таврійської єпархії, разом з якою ми знаходимося на території Херсонщини, у відповідь на запитання їхніх парафіян, пролунали справедливі зауваження, що подібні заяви виглядають дивно, і точно шкодять справі розбудови спільної Церкви. Крім того, і раніше, одразу після отримання нашою Церквою Томосу, під час відвідин деяких храмів, владика, бувало таке, дозволяв собі висловлювання, після яких люди з обуренням ставили священикам питання, а чи взагалі не є владика Климент противником того, що ми отримали Томос і того, що УПЦ КП увійшла до нашої нинішньої Помісної Церкви. Якщо раніше можна було якось людям пояснювати, що архієрей не те мав на увазі, то після цієї заяви владики Климента, і на фоні недавніх скандальних заяв високоповажного владики Філарета, все стало виглядати зовсім прикро. Нам шкода про це говорити, але все це шкодить справі розбудови нашої Церкви на Херсонщині.
Тому, нині вважаємо своїм обов’язком максимально рішучо відмежуватися від того, що пролунало у нещодавній заяві владики Климента, і заявляємо про цю свою позицію, щоб потім, як мінімум, нам не було соромно перед Богом, перед людьми і перед собою. Про що й свідчимо своїми підписами.