Останні кілька тижнів в інформаційному полі однією з головних тем стало протистояння владики Філарета з Предстоятелем ПЦУ Епіфанієм.
Зокрема, Філарет заявив про існування УПЦ Київського Патріархату і оголосив себе його головою. На Синоді 24 травня 2019 року за головуванням Епіфанія було ухвалено низку рішень, однак Філарет не підтримав главу автокефальної Церкви та непорушність Статуту. “Скликати Собор? Побачите. Побачите, що я буду робить. Але я буду захищати Київський Патріархат до кінця, до смерті. І не віддам нашу Українську церкву на підпорядкування іншим Церквам. Ясно вам? Ясно”, – повідомив Філарет.
Утім, 26 травня стало відомо, що владика прибув на першу спільну службу на чолі з Епіфанієм з нагоди його Дня тезоіменитства. Він зняв патріарший куколь та лишень молився. Філарет не служив. Епіфаній вийшов до людей щасливий. “Це засвідчило сьогодні, що всі ми єдині у святкуванні дня мого небесного покровителя. Що в нас немає жодних розділень і непорозумінь”, – переконаний митрополит Київський.
На святі був присутній представник Вселенського Патріархату Еммануїл Галльський, який головував на Об’єднавчому соборі 15 грудня 2018 року. Він дав ексклюзивне інтерв’ю ТСН.Тиждень, під час якого наголосив на тому, що Вселенський Патріархат підтримує Епіфанія, новоутворену Українську автокефальну Церкву, а претензії Філарета залишаються його особистими, оскільки той має право на свою реальність.
– Владико, два тижні тому Філарет дав інтерв’ю ТСН.Тиждень. Чи бачили його у Вселенському Патріархаті? Яка була реакція?
– Ми мали зустріч із почесним патріархом Філаретом, але ми у Вселенському Патріархаті ніколи не визнавали існування Київського Патріархату і ми ніколи не визнавали Київського Патріарха. Наразі це у минулому. Після 15 грудня і проведеного Об’єднавчого собору у Києві у храмі Святої Софії, який наразі є музеєм, ми маємо сказати, що це уже в минулому.
Ми мали зустріч із Патріархом Філаретом. Ми обговорили багато тем, що стосуються України. Нам здалося з його висловлювань, що він зрозумів, що підтримуватиме єдність Української Церкви і не робитиме жодних заяв, рухів, дій, які б нашкодили єдності Української Церкви.
Ми мали досить тривалу бесіду з Патріархом Філаретом, тому що бачили, що він готовий на співпрацю, чути і бачити те, що відбувається довкола. Наша бесіда тривала близько двох із половиною годин. Наразі нам вдалось і це було видно, що все буде просуватися більш-менш добре. Ми всі маємо надати підтримку Бажанішому митрополиту Епіфанію, який є особою, навколо якої уже 15 грудня вже об’єднується Україна і та церква, до якої приходили і будуть приходити парафії. Ми у ХХІ столітті маємо розуміти розвиток суспільства, обставини тощо.
Я хотів би також сказати про Собор 15 грудня, єдиною метою проведення цього собору було створення єдиної Церкви, до якої ми запросили і скерували відповідні листи всіх єпископів із усіх частин України, релігійних організацій, які б хотіли долучитися. 11 грудня 2018 року Вселенський Патріарх своїми листами позбавив тих чинів, які були у Вселенського Патріарха, Філарета та Макарія і вони відтоді стали єпископами Вселенського Патріархату. Тобто на момент проведення собору вони були просто єпископами Вселенського Патріархату. За таких умов і проводився собор. Я мав честь очолювати цей собор і стояло запитання: “Ви хочете нову церкву?” Філарет сказав: “Так, я хочу”. Коли він особисто голосував, виявляв свою волю і вкидав в урну свій бюлетень, він благословив цю урну. Є відповідна фотографія. Якщо він зараз це заперечує, то вочевидь це не наше питання.
– Чи спілкувались Ви із Патріархом Варфоломієм і яка його думка?
– Це думка Церкви-Матері. Ми уважно відстежуємо ситуацію і маємо спільне бачення того, що відбувається. Це бачення Вселенського Патріархату. Заяви, які я роблю, це заяви від імені Вселенського Патріарха. Ми поважаємо Українську автокефальну помісну Церкву на чолі з Митрополитом Київським і всієї Руси-України Епіфанія. Ми не є членами синоду ПЦУ. ПЦУ – це окрема самостійна Церква, яка ухвалює свої рішення, але ми, зважаючи на те, що цЦерква молода, ми поруч, своїми порадами, історичними речами допомагати, підказувати як цій Церкві ставати на ноги.
– Патріарх Філарет в інтерв’ю говорив про умови, які виставлялись перед проведенням Собору. Він говорив, що Епіфаній відповідатиме за зовнішню політику Церкви, а Філарет – за внутрішню. Чи обговорювалось із Вселенським Патріархатом це?
– Я не можу знати, про що думає людина. Ми всі звертались до Вселенського Патріарха надати Томос про автокефалію Україні. Томос – це текст, яким надається автокефалія Вселенським Патріархатом. Цей текст підтверджує надання автокефалії Україні в особі митрополита Епіфанія, який є Предстоятелем Церкви. Томос – це не контракт, не угода, який підписують сторони після проведення перемовин, досягнення певних домовленостей і вони вписуються до Томосу. Ні. Томос – це текст, який плюс/мінус подібний до текстів, які надавались іншим помісним Церквам, які надає Вселенський Патріархат, маючи таке історичне право. Такий Томос надавався і Московському Патріархату. Тому, коли говорять про якісь домовленості, угоди, які треба прописати в Томосі, – це просто гра уяви тих людей, які про це кажуть.
– Статут написаний за Томосом. Якщо будуть внесені зміни, що розходяться з ним, чи втрачає легітимність цей Томос.
– Томос – це текст, який уже включений в статут Церкви і там немає відмінностей: те, що записано в Томосі, повторюється у Статуті нової Церкви. Коли обговорювались положення Статуту, брали участь усі присутні і всі погодились, що він має звучати саме так. Якщо Філарет каже, що він щось не чув, то треба говорити про проблеми зі слухом у Філарета і те, що він має право бачити реальність так, як він хоче. Я присутній тут не для того, щоб коментувати якісь заяви, а я для того, щоб дати роз’яснення від імені Вселенського Патріарха.
Після нашої зустрічі з Філаретом зі змісту його оприлюдненої заяви, ми бачимо, що не повинно виникати якихось проблем. Автокефальна Церква має право обирати свій шлях, збиратися. Церква зараз як немовля, яке шукає свій шлях і сама обирає своє майбутнє. Ми, представники Вселенського Патріархату, не є якимись наглядачами, жандармами. Ми поруч, щоб підтримати. Новоутвореній Церкві потрібна підтримка і розуміння, що зараз це те молоде, що стає на ноги і йому треба допомогти підвестися з колін. Усі дії, які шкодитимуть Церкві, будуть на сумлінні людей, які шкодять.
– На якому етапі процес визнання Української Церкви у світі? Які проблеми?
– Я хотів би змінити точку зору, про що ви питаєте. Було б набагато гірше, якби Церкву не визнавав Вселенський Патріархат. Найважливіше те, що вона відбулась. Це факт. Відбувся Об’єднавчий собор, отримано Томос у січні, проведена інтронізація у лютому. Автокефальна Церква отримала свій Томос, право на життя. Далі вона визначатиме, як цим правом розпорядитися. Визнання прийде з часом. Визнання буде. У Церкви попереду вічність. Церква існує 2000 років і ми не можемо повернути те, що було. Треба дивитися вперед і зі сподіваннями. Церква буде визнана, але ми не можемо сказати, коли це буде, тому що у нас все життя попереду.
– Чи ведуться розмови про візит Патріарха Варфоломія до України?
– Варфоломій востаннє був в Україні 2008 року на запрошення Віктора Ющенка. Зараз він був би радий приїхати. Для нього це була б велика честь відвідати Україну. Але це можливо тоді, коли дозволятиме його графік і загальна ситуація, а також якщо буде надіслане запрошення від ПЦУ і запрошення від президента України, тому що Варфоломій не може прибути на нижчому рівні (організації, – ред.), ніж його приймали 2008 року. Це має бути рівень президентського прийому.
