Митрополит Чорнобильський і Вишгородський, намісник Києво-Печерської лаври Павло (Лебідь), знову відзначився тролінгом на адресу Константинополя. Зокрема, у нещодавньому інтерв’ю виданню “Сьогодні” він намагався знівелювати значення Константинополя для історії Церкви.
Цього разу він був почутий, зауважує видання Cerkvarium і наводить переклад з грецької блогу архімандрита Романа Анастасіадіса з Напівавтономної Критської Церкви (Вселенський Патріархат).
Архімандрит Роман Анастасіадіс (зліва разом з митрополитом Епіфанієм) і митрополит РПЦвУ Павло (справа)
Прочитав дуже уважно одне інтерв’ю, перекладене на грецьку, або принаймні його уривки на Romfea.gr, і як християнин Церкви, хочу написати свої думки.
Митрополит, який іменується в Московському патріархаті Чорнобильським, Павло (Лебідь) говорить так принизливо про Константинополь.
Митрополит Павло:
В Біблії часто зустрічається Єрусалим, а Константинополя там немає. А то виходить, як в діяннях святих апостолів, коли жерці намагалися вигнати бісів “іменем Христа, якого Павло проповідує”. На що навіть біс відповідав: “Павла знаю, Христа знаю, а ви хто?”.
Мене засмутило, що забули північні брати, від кого прийняли хрещення, віру і культуру, писемність. Забули, що тримали два роки в заручниках Вселенського Патріарха, щоб вибити його підпис заради отримання патріаршої гідності. Тоді в Євангеліях був Константинополь, поважний пане, а потім його було викреслено?
Хочете, поговоримо про Єрусалим?
Про це говорить євангеліст Лука, як сказав наш Господь: “Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли! Ось ваш дім зостається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: Благословенний, Хто йде в Господнє Ім’я!” (Лк.13, 34-35).
І в іншому місці зазначає євангеліст Іоанн Богослов: “А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі елліни. І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса. Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають. Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь” (Ін. 12, 20-23).
І були ви облагодіяні нашими предками і прийняли все просвітництво, але продовжуєте вести себе з невдячністю по відношенню до всього Священного, що мають наші предки, які є ніщо інше, як Велика Христова Церква Константинополя. Там б’ється серце всіх Ромеїв. Туди звернені погляди наші і надії. Звідти почали свій шлях греки Кирило і Мефодій! Пам’ятаєте їх? З благословення Константинопольського Патріарха почав свій шлях і Максим Грек, щоб повернути вас до віри. Пам’ятаєте це?
За все це не треба нам вашого “спаси Господи”! Ми Мати Церква, і ви наші діти, це не зміниться, навіть якщо сонце зійде на заході. Але досить нас поїти оцтом замість води! Досить! Бога не боїтеся? Мені дуже цікаво!
Митрополит Павло:
…Стамбул … не поступається Єрусалиму своєю першістю. Хоча в Євангелії про Стамбул немає ні слова. Весь Старий і Новий Завіт просякнуті благодаттю і говорять про Єрусалим і Святу Землю.
Якби не Константинополь, ви б не знали, що таке Євангеліє! Тим більше не вам нас учити, про що воно говорить. Кого вчити? Нас, які вас йому навчили, маючи вже тисячу років перебування у вірі! Ви прийшли в нашу Церкву і не знали, де перебуваєте – на небі чи на землі? Літургія, яку служите, – ви в Євангелії її прочитали? Або, може, вона від якогось Іоанна Златоуста, Архієпископа Константинопольського? Канони Церкви, Вселенських соборів, – в Євангелії ви їх прочитали? Або, може, вони були встановлені в Царгороді або в його околицях? Те, що маєте писемність, яку можна використовувати і для написання Євангелія, і для написання всіх ваших наклепів на нашого Патріарха, – може, згадаєте, кому цим зобов’язані?
Коли в V столітті і Константинополь, і Єрусалим ставали Патріархатами, ви де були? Зараз до вас дійшла черга судити Константинополь? Так великі вже ваші зухвалість і невдячність?
Митрополит Павло:
Нехай спочатку (Вселенський Патріарх, – ред.) наведе благо і любов між своїми греками. У них старообрядців (очевидно, мова про старостильників, – ред.) – понад мільйон, а вони законніші, ніж багато хто. Вони шанують традиції своїх предків. Вони залишилися вірні канонам тієї Церкви, непідкупної Риму.
Але, на щастя, чим серце ваше наповнене, тим говорять і вуста ваші, і архієреї Елладської Церкви розуміють, що ви хилите до старостильників. Але знайте, що ми про цих братів наших піклуємося. Не залишаємо їх вашому уявному інтересу! Це наші брати, ми їх любимо! Ті, хто вірять, що від вас отримають звільнення, помиляються!
Митрополит Павло
Нехай в стамбульському парламенті виступить, розповість про Христа мусульманам. Нехай проповідує там, де живе. Навіщо нас вчити? У нього 20 парафій, а у нас – 12 тисяч. У нас на службі в простому сільському храмі більше людей, ніж у нього в кафедральному соборі. Виявилося, що навіть він не завжди, коли хоче, може служити в ньому.
Ви заздрите блиску наших предків навіть зараз, коли говорите, що ваша сільська парафія має більше прихожан, ніж Патріарший храм! Заздрите, бо скільки б золота не вкладали ви в будівлі та совість, кого б ви не купили, ніколи не будете мати всеправославної відповідальності Константинополя.
Митрополит Павло:
Реально ми маємо автокефалію. Патріарх Кирило не втручається в наші внутрішні справи. Ми ні від кого не залежимо.
Ви будете на безвік однієї помісною Церквою, в очікуванні Вселенського собору, скликаного Константинопольським Патріархом, який, може бути, і затвердить вашу автокефалію і патріаршу гідність. І звичайно, зараз, коли вибрали відкол від Матері Церкви, побачимо, яку силу і благословення мають Таїнства Церкви. Так як в Церкві маємо послідовність і спадкоємність, поважний пане.
Митрополит Павло:
Сьогодні ми, як справжнісінька автокефальна церква, можемо відкривати парафії і за кордоном, що і робимо. Ось в Гамбурзі купили за 1 євро католицький храм без права перепродажу, і наші священики проводять там православні служби.
Хвалитеся з гордістю, що можете засновувати парафії скрізь. Хто вам дав таке право? Томос про патріаршу вашу гідність вам дав конкретні кордони. Поза ними не маєте права діяти, а якщо будете, то підлягатимете відповідальності перед Богом і історією. Навпаки, Константинополь, так як має піклування в варварських [землях], взяв на себе вашу просвіту, і, звичайно, бачить … результати!
Митрополит Павло:
А що може сьогодні ПЦУ? Вона без Стамбула не може прийняти жодного рішення, не те що відкривати парафії.
У чому не є автокефальною Церква України? Де ви бачили, що вона отримувала вказівки від Фанара? Навпаки! Ваша власна структура – це московський екзархат в Україні, адже митрополит Онуфрій – член московського синоду, але ви обманюєте людей, що ви незалежні. Не хочу говорити про вашу роль на політичному рівні… Це не моя справа. Моя справа молитися, щоб вас відвідала благодать Божа покаянням.
Гарного покаяння, поважний пане. Побратими греки, прокиньтеся, нарешті! На нас плюють, а ми думаємо, що йде дощ.
З великою пошаною до вашого архиєрейства.
Архімандрит Роман Анастасіадіс
