Капеланом священник ПЦУ Павло Основенко став ще у 1998 році, несучи служіння в пенітенціарній системі.
Про його історію йдеться в третьому випуску документального серіалу «Я капелан».
Як українець бачив і розумів, що росія поглиблюватиме конфлікт, а тому давно вирішив: «Коли почнеться війна з росією, піду на фронт допомагати нашим військовим тим, чим зможу». З 2014 року є військовим капеланом ПЦУ, нині – капелан бойового спецпідрозділу Збройних сил України.
Йому довелося ховати свого сина, який загинув на фронті. «1 грудня 2024 року мій син Володимир загинув зі зброєю в руках під Бахмутом, і мені довелося ховати свого сина, військового, захисника України. Це було найтяжчим у моєму житті, найтяжчим у священницькому й капеланському служінні», – говорить отець Павло.
Нині на фронті продовжує нести військову службу і другий його син, Іван.
«Бог є скрізь. Немає такого місця, де би Бога не було, тим паче під час війни… Боятися на війні не соромно. Соромно бути боягузом… Я виконую свій обов’язок як громадянин і як українець: я знаходжусь зі своїм народом, зі своїм військом там, де я потрібний. Тому для мене бути капеланом – це бути людиною, яка робить все для свого народу, для перемоги. Я вірю в перемогу, я знаю, що вона буде!» – переконаний військовий капелан Павло Основенко.
Щира історія цього духовного воїна у третьому випуску документального серіалу «Я капелан» за посиланням на YouTube-каналі: bit.ly/47DAyJB
