Глава Російської архієпископії у Парижі проанонсував її приєднання до РПЦ МП як безальтернативне, передає Credo Press. Рішення про це має бути ухвалене 7 вересня на Загальних зборах екзархату.
Як йдеться у комюніке архієпископії, раніше члени зборів мали обрати між двома альтернативами майбутнього екзархату – лишитися у Константинопольському Патріархаті чи перейти до РПЦ МП. Однак тепер “перший варіант, що стосується вивчення нової церковної структури для архієпископії в складі Константинопольського Патріархату, застарів”.
Зазначимо, що це комюніке було видано 3 вересня – після того, як архієпископ Іоанн (Реннето) зухвало відмовився приймати відпускну грамоту, видану йому Вселенським Патріархом Варфоломієм.
До речі, згідно з цією грамотою архієпископ Іоанн (Реннето) вже є колишнім керівником Російської архієпископії у Парижі. Він більше не має жодної духовної чи адміністративної влади над громадами, за які він раніше відповідав. Управління цими громадами передається галльській Православній митрополії Вселенського Патріархату. Про це йдеться у зверненні до священників і мирян від імені митрополита Галльського Еммануїла, якого Вселенський Патріарх уповноважив прийняти відповідальність за Екзархат на перехідний період.
Більше про ситуацію та обставини, які до неї призвели, написала у публікації на Facebook релігійний оглядач Лана Самохвалова. Нижче наводимо допис журналістки Укрінформу.
Якщо ви знаєте, “білокам’яна і золотоверха”, жодного разу не жадібна, після старту автокефалії спробувала віджати у Вселенського Патріарха французькі парафії.
Історія така. Частина російських емігрантів після Жовтневого перевороту, втікши з Росії до Парижа, захотіла ходити до церкви. Не до Московського Патріархату, зрозуміло. Поїздивши, опинились там, де і повинні були опинитися, віруючі і мислячі російські діти жертв, а не діти катів. У Константинопольській юрисдикції. Втім, частина Московських парафій там теж залишилася (серцю не накажеш). Але росіяни завжди боролися за нащадків емігрантів і власність у Франції, небезуспішно часом. Але сама пристойна паства і духовенство, звичайно, залишалися вірними Константинополю. Хто у здоровому глузді захоче до Моспатрірхії, особливо після сходження на трон Патріарха Кирила?
27 листопада 2018 року Синод Константинопольської Церкви ухвалив рішення про скасування Архиєпископії російських церков у Західній Європі та інтеграції її парафій “у різні святі митрополії Патріархату”. Нічого ніби особистого. Все у тебе на місці, твій храм, мова бослуженія, поминати всіх, як раніше, але цю “канонічну губернію”, паперову надбудову, вирішили скасувати, чисто заради чіткості формулювань. Напевно, його Всесвятість знала, що зачастили до Парижа московські емісари, збільшуючи число професійних росіян, впевнених у догматі “третього Риму”, який у Заліссі. Вселенська патріархія вирішила навести порядок якийсь.
І загалом навела, але деякі з єпископів вже встигли так зачаруватися Москвою, що захотіли залишитися у Моспатріархії. “Немає проблем, – сказав на це дорогий Патріарх Варфоломій, – і дав їм відпускні грамоти. – Ідіть на всі чотири сторони, навіть без покарання”. Але деякі з них вирішили влаштувати збори 7 вересня. Ну як збори, щось на зразок “форуму інтелігенції” Патріарха Філарета останніх часів з його півтора пенсіонерами і півтора аферистами (нікого, крім цих відпускників там не буде, швидше за все і жодної значущості не несе, але в росмедіа потраплять).
Це дуже схематично. Детально і канонічно вивірено цю тему можуть розповісти всього кілька чоловік, але вони такі стримані, що не впевнена у їхній публічності.
До чого я це все? Якщо росіяни напишуть щось бурхливе червоними буквами, щоб не передруковували, як це було у лютому.
І друге, щоб ще раз згадали, скільки складнощів поніс Вселенський Патріарх, виводячи нас з цієї темниці. Нехай він буде нам здоровий довгі-довгі роки.
