Простіше було отримати Томос і автокефалію, ніж протистояти тиску Москви зараз чи отримати державні документи про реєстрацію в Києві.
Таку думку в інтерв’ю виданюю “Сьогодні” висловив митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський ПЦУ Олександр Драбинко, відповідаючи на запитання про труднощі, з якими ПЦУ доводиться зараз стикатися.
“Простіше було отримати Томос і автокефалію, ніж протистояти тиску Москви і проросійських сил в Україні зараз. А також українському менталітету, який дозволяв говорити на “чорне” “біле” і навпаки. Ми зіткнулися з дуже сильною і масованою антиукраїнською пропагандою з боку Москви. Яка, використовуючи фінансові важелі впливу, “чорну дипломатію”, активно протидіє процесу визнання автокефалії Православної Церкви України. Це і підкуп, і погрози. Варто тільки послухати Лаврова або Пєскова, і стає зрозуміло, яких зусиль докладає Москва у цьому напрямку”, – сказав митрополит.
Владика також додав, що Церкві відомо і про візити російських дипломатів до окремих єпископів або предстоятелів окремих Церков, з якими умовами та вимогами вони приїжджають. І чому навіть ті, хто так чи інакше говорив про визнання Православної Церкви України, після таких візитів починають мовчати, зауважив митрополит.
“Російська пропагандистська машина, на жаль, робить на сьогоднішній день свою роботу. І це певною мірою заважає. Але немає нічого постійного, все змінюється. Українська автокефалія – це справа Божа, і ми подолаємо всі труднощі. Ми розуміємо, що добра справа ніколи швидко не робиться. Там, де робиться добро, завжди знаходяться перешкоди. Диявол не спить. І якби все було гладко, можна було б навіть засумніватися у правильності обраного шляху. Але коли є труднощі, можна бути впевненим, що робиш Божу справу”, – наголосив митрополит Олександр.
Також він прокоментував процес переходу релігійних громад до ПЦУ, який дещо сповільнився. На його думку, це сталося з двох причин.
“По-перше, простіше отримати Томос на Фанарі, ніж державні документи про реєстрацію в Києві. На жаль, державна машина, хвилюючись за надання Томосу, дадуть його чи ні в Константинополі, сама дуже туго думала про рішення юридичних питань, за які була відповідальна. Об’єднавчий Собор відбувся 15 грудня, а Церкву держава зареєструвала в кінці січня або навіть в лютому. І це мене найбільше дивує. На мій погляд, якщо держава так хвилювалося з приводу долі ПЦУ, то повинна була зареєструвати її вже наступного дня після створення, 16 грудня”, – зазначив митрополит.
Він додав, що у цьому винна “наша недбалість, повільність – ніхто не знав, що робити, як робити”. “При тому, що створення Церкви готувалося кілька років. І вже після створення ми втрачаємо ще два місяці. Два місяці немає документів ПЦУ, реєстратор по Київській області для статутів з’явився тільки 20 червня! Це втрачений час. Звичайно, цей час було використано Москвою, щоб перегрупуватися, мобілізувати тут свої сили, організувати опір”, – зауважив владика Олександр.
І друга причина сповільнення переходів громад – це тиск Москви. “Ми знаємо дуже багато прикладів того, що шантажем і підкупом священників змусили відмовитися від приєднання до ПЦУ. Коли йшла підготовка до Об’єднавчого Собору, до мене звернулося 70-80 священників Московського Патріархату, які хотіли приєднатися до цього процесу. А в підсумку дійсно включилися 5-6 парафій. Проблема і в тому, що довгий час була відсутня правова база, що не дало нам можливості швидко взяти парафії під свій захист”, – зазначив митрополит.
“Проте Православна Церква відбулася і розвивається. Як нещодавно розповів наш Предстоятель митрополит Єпіфаній, сьогодні Православна Церква України – це 7000 парафій, 47 єпархій, 77 монастирів. Найближчим часом процес міжнародного визнання ПЦУ активізується. А як тільки буде міжнародне визнання, думаю, і у нас в Україні все стане на свої місця. Це незворотній процес, на який є воля Божа”, – наголосив владика Олександр.
