Ситуація безпрецедентна: на Вінниччині начальник управління у справах національностей та релігій облдержадміністрації Ігор Салецький одночасно бере участь у майже сорока судах, пов’язаних із переходами релігійних громад до Православної Церкви України.
До того ж, наразі він фігурує у чотирьох кримінальних провадженнях: за самоуправство, підробку і поширення підроблених документів, а також – зловживання службовим становищем і отримання неправомірної вигоди. І все це він, як вважає поліція, “напорушував” у процесі реєстрації зміни підлеглості релігійних громад – так у законі називається процес їх переходу з підпорядкування одному релігійному центру (управлінню) до іншого (наприклад з Московського Патріархату до ПЦУ).
Салецького навіть відсторонили від виконання службових обов’язків, але він відстояв своє право на посаду в апеляційному суді.
В інтерв’ю Укрінформу чиновник розповів, що відбувається насправді – чи він постраждав через прогалини у законодавстві, чи через зміну політичних трендів.
Ігор Салецький
– Ігорю Олександровичу, давайте розберемося – хто з ким і за що судиться?
– Почнімо з того, що на Вінниччині розпочали процедуру зміни своєї підлеглості ось уже більш як 180 релігійних громад. З них близько 140 завершили цей процес.
Усе відбувалось приблизно так. Ініціативна група членів релігійної громади, які пропонували обговорити це питання на загальних зборах, попередньо проводила опитування в громаді. Коли ж бачили, що значна більшість підтримує процес переходу з УПЦ в єдності з Московським Патріархатом і приєднання до Православної Церкви України, єпархіальні управління допомагали їм підготувати необхідні документи, визначитись, які питання будуть на збори винесені. І, власне, члени релігійної громади тоді ініціювали проведення загальних зборів.
Майже одночасно члени релігійної громади УПЦ МП (тут і надалі йдеться про Російську Церкву в Україні, РПЦвУ, – ред.), зазвичай на чолі зі священником, проводили свої – парафіяльні – збори, на них приймали до свого складу нових членів релігійної громади і ухвалювали рішення залишитися в лоні УПЦ. Тоді подавали нам відповідні документи.
– Я правильно зрозуміла: до вас одночасно надходили документи з однієї парафії – і від прихильників переходу до ПЦУ, і від тих, хто волів залишитися в УПЦ МП?
– Майже завжди. Але якщо в зборах парафіяльних брало участь десь 15-20 чоловік, то у загальних зборах релігійної громади – сотні людей. Вони приймали рішення щодо зміни підлеглості й підписувалися під ним. Приймали статут у новій редакції, переобирали керівний орган релігійної громади – і зверталися до ОДА з інформуванням про те, що релігійна громада розпочала процедуру зміни своєї підлеглості. За вимогою закону, ОДА зобов’язана на своєму офіційному веб-сайті розмістити цю інформацію. Власне, це й робиться.
Тоді, за процедурою, наше управління розглядає пакет документів відповідно до вимог ст. 8, 12, 14 Закону України “Про свободу совісті і релігійних організацій”. Встановлює – чи дійсно ці особи мали право звертатися до управління, чи вповноважені вони підписувати статут, заяви від імені релігійної громади тощо. Якщо все відповідає вимогам, реєструємо статут релігійної громади у новій редакції у зв’язку зі зміною підлеглості. Про це інформуємо релігійну громаду – і після цього вже її уповноважена особа через територіальне відділення ЦНАПу звертається до працівників управління як до державних реєстраторів.
За тими документами, які були підготовлені, ми і вносили відповідні зміни до статутів релігійних громад.
Через якийсь час все це викликало велике занепокоєння серед духовенства УПЦ МП, вони почали проводити різноманітні молитовні стояння, хресні ходи тощо. І почалися заяви, що наше управління в неправомірний спосіб здійснює цю перереєстрацію. Вони вважають, що членом релігійної громади є тільки та особа, на яку вказав священник. А саме це визначає – має вона право голосувати за зміну підлеглості, чи ні.
На жаль, вище церковне керівництво УПЦ МП десятиліттями втлумачувало у голови священників, що вони мають коло себе тримати десятку-двадцятку членів парафіяльних зборів – і що де-юре це і є вищий керівний орган. І хоч що б там було, – в судах усі питання повирішуються.
А тут законодавець змінив правила гри! Раніше у законі “Про свободу совісті…” термін “загальні збори” зустрічався тільки один раз. Передбачалося, що на таких зборах ухвалюється рішення про створення релігійних громад, приймається статут, який передбачає вибори керівних органів – і все. У православній традиції було три рівні управління релігійною громадою. Голова громади (здебільшого – настоятель), він без доручення репрезентує релігійну громаду, парафіяльні збори, зазвичай 10-20 осіб, а третій – парафіяльна рада (її члени – це голова, заступник і скарбник), яка рішення цих зборів виконує. Пересічний же член релігійної громади не міг претендувати на прийняття рішень. І так парафії жили до січня 2019 року.
Внесенням змін до Закону України “Про свободу совісті…” законодавець наділив загальні збори ще й повноваженнями приймати рішення щодо зміни підлеглості. Тобто, його ухвалюють усі члени релігійної громади, а не священник, або парафіяльна рада чи парафіяльні збори. Що, власне, зараз і відбувається.
По-суті, в конфліктах стосовно зміни підлеглості релігійних громад у будь-якому випадку в кінці все зводиться до права користування культовим майном, насамперед храмами.
Бо ж УПЦ МП в кінцевому рахунку що каже? Створили ПЦУ – організовуйте свої парафії, будуйте свої церкви – і служіть там. А не в наявних церквах. Тому представники УПЦ МП й намагаються довести, що рішення про зміну підлеглості ухвалювалося не членами релігійної громади.
– Скільки зараз справ про зміну підлеглості релігійних громад у судах?
– Спочатку настоятелі чи окремі члени релігійних громад зверталися з позовом до Вінницького окружного адміністративного суду. Вони оскаржували дії управління з реєстрації статутів релігійних громад у новій редакції. Претензія полягала в тому, що управління взяло до уваги протокол загальних зборів релігійної громади, а не парафіяльних. Хоча ми діяли відповідно до закону. Власне, вони заперечували сам факт належності до релігійної громади людей, поза наданим ними списком. Мовляв, усі прихожани, учасники загальних зборів про зміну підлеглості, є членами територіальної громади, але не релігійної.
Тож перша хвиля цих позовів пішла до адмінсуду про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень. Вони вважали, що в наявності є публічно-правовий спір з органом державної влади. Через цей суд пройшли 24 такі позови. Але суд дійшов висновку, що в даному випадку йдеться про приватно-правовий спір всередині самої релігійної громади. А саме, за немайнове право на свободу віросповідання. І рекомендував релігійним організаціям розглядати це питання в судах загальної юрисдикції. Тобто, в цивільних судах.
Окремі релігійні громади прислухалися до думки суду – і зверталися в суди загальної юрисдикції. І вже з’ясовували поміж собою, чиї збори були правомочними – парафіяльні з 20 учасниками, чи загальні збори релігійної організації – за участі сотень прихожан, які прийняли рішення про зміну підлеглості. Позивачем у цих справах виступають члени релігійної громади з боку УПЦ в єдності з Московським Патріархатом, відповідачі – ті, хто змінив підлеглість.
Потім чотири релігійні громади подавали апеляційні скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду у Вінниці, один позов надійшов до Вінницького господарського суду, тому що там починали “підтягувати” корпоративні права на релігійну громаду. Це була друга хвиля.
Тоді мені доводилося брати участь у понад 25 справах. А зараз пішла третя хвиля – усі згадані справи і ще з півтора десятка нових, які одразу зайшли в районні й міські суди, загалом їх близько 40. В окремих випадках ми є третьою особою і надаємо пояснення, а в частині – є співвідповідачами. Бо щоб надати правову оцінку діям управління, необхідно встановити – чи були збори легітимні, чи ні.
– Скільки судів у день ви відвідуєте? З якою частотою ходите на засідання?
– Ну, минулого тижня у мене було вісім судів.
– А рішення суду в жодній із цих сорока справ ще немає? І чиї збори були “легітимніші” – наразі не відомо?
– Поки що у жодній із цих справ рішення суду немає. Вони тільки починають розглядатися по суті.
Ігор Салецький
– Наскільки мені відомо, є і четверта “хвиля” судів, які стосуються безпосередньо вас, – з приводу відсторонення від виконання посадових обов’язків?
– Бачите, практично щодо всіх населених пунктів, там де пройшла процедура зміни підлеглості, відкриті кримінальні провадження з приводу начебто незаконності дій управління щодо перереєстрації статутів релігійних громад у зв’язку зі зміною підлеглості. І ті релігійні громади насправді ще навіть не знають, що в поліції щось “порушено”. Мовляв, нехай про всяк випадок там “полежить”.
Зараз “вистрілили” чотири провадження, що стосуються населених пунктів, де відбулася зміна підлеглості, – Лука-Мелешківська та Велика Кісниця Ямпільського району, Вапнярка Томашпільського району і Новоживотів Оратівського району. Кримінальні провадження відкриті за низкою статей. В одному випадку відкрили провадження за самоуправство, в іншому – за підробку і поширення підроблених документів. Поліція вважає, що протоколи загальних зборів релігійних громад, які прийняли рішення про зміну підлеглості, список осіб – сотні людей, які під цим рішенням підписалися, що це є підроблені документи від імені релігійної громади. І я шляхом реєстрації їхнього статуту, для чого було зроблено копії протоколів і списків (а ми їх скануємо і вводимо у реєстр), що цим самим я поширюю підроблені документи.
Третя стаття, за якою порушено провадження, – це зловживання службовим становищем державного реєстратора з метою отримання неправомірної вигоди.
– І в чому ця неправомірна вигода полягає?
– Справа у тому, що мені слідча головного управління Нацполіції прочитати заяву не дає – тільки витяг із ЄРДР (Єдиний реєстр досудових розслідувань – ред.). Це все, що я бачив, а там таких подробиць немає. Оці три статті – це все, що вони до мене можуть застосувати. Відкрили провадження за усіма, а там, мовляв, де “прорве”, а в разі чого – перекваліфікуємо.
– Ігорю Олександровичу, “переходи” релігійних громад до ПЦУ відбувалися за однією схемою у всій країні. Чому ж таке потужне судове протистояння з боку УПЦ МП саме на Вінниччині? І чи скрізь у міжконфесійному питанні така активна поліція?
– Ну, така ситуація склалася, на мою думку, з кількох причин. По-перше, єпархіальний архієрей УПЦ МП, тоді митрополит Вінницький і Барський, Симеон перейшов до ПЦУ і за ним пішла нехай і невелика, але певна кількість духовенства Вінниччини. З іншого боку, наше управління стало першим, яке відкрило єдине вікно у “Прозорому офісі” і набуло права працювати із Державним реєстром. І всі мої колеги з інших областей беруть розроблені нами документи з реєстрації тощо.
Що ж до дій поліції в області, то, на мою думку, керівник відомства і слідчий на власний розсуд трактують поняття загальних зборів релігійної громади, членства у релігійній громаді… І я думаю – це власна ініціатива керівника головного управління НПУ в області, можливо, тут є якісь особистісні моменти.
– І все ж, чому вас за поданням слідчого через суд намагалися усунути від виконання службових обов’язків?
– За клопотанням слідчої суддя Вінницького міського суду виніс рішення щодо усунення мене від посади. Я переконаний, що таке клопотання було для того, щоб я не міг брати участі у судових засіданнях, де можу відстоювати точку зору державного органу. Тому що і поліція, і всі інші побачили величезну кількість ухвал вінницьких судів різних інстанцій, якими справи закриваються. Тому що немає нічого протиправного в діях управління.
– А крім вас цим ніхто не зможе зайнятися?
– На даний час – ні. Працівники управління також залучені у цьому процесі, кожний має свою функцію. Але я, як керівник управління, ухвалюю рішення, володію всією ситуацією – і лише я можу довести точку зору державного органу в судах.
– Але ж ви продовжуєте працювати на займаній посаді.
– Я скористався своїм правом і оскаржив рішення суду першої інстанції у Вінницькому апеляційному суді. Колегія суддів врахувала, що самоуправство за класифікатором відноситься до злочинів невеликої тяжкості – і не передбачає усунення мене з посади. І скасувала рішення Вінницького міського суду. Втім, статтю можуть і перекваліфікувати, так що усе ще може бути.
І хоча я виграв цю апеляцію, за іншим клопотанням слідчої перебуваю під особистим зобов’язанням і не можу самовільно полишати територію міста Вінниці. Кожне своє судове засідання поза межами обласного центру я узгоджую з нею, а вона вже погоджує, або не погоджує мій виїзд.
Наприклад, 30 жовтня в мене було судове засідання в Тростянецькому районному суді. Я своєчасно написав заяву слідчій, вона погодила в цей день мою поїздку в службове відрядження, в тому числі – у судовій справі. І незважаючи на це, вона ж влаштовує обшук у моєму кабінеті й вилучення документів щодо інших релігійних громад. Хоча ухвала на це була ще за два тижні до того. На мою думку, це прагнення в будь-який спосіб не допустити мене до участі в судових засіданнях.
– Чи відбувається щось схоже із вашими колегами в інших регіонах?
– Ні.
– Коли релігійні громади почали масово змінювати підлеглість, при владі були інші люди, які щільно займалися розбудовою Помісної Церкви. Ви не вважаєте себе жертвою зміни трендів?
– Дехто вважає, що держава внесенням змін до закону “Про свободу совісті…”, якими визначила порядок зміни підлеглості релігійних організацій, втрутилася у справи Церкви. Хоча вони були прийняті для того, щоб примирити різні релігійні групи. Та чи привело це до примирення?.. Утім, ми залишилися в цьому правовому полі й діємо у його межах.
P.S. На прохання Укрінформу, у відділі комунікації Головного управління НПУ у Вінницькій області прокоментували слова Ігоря Салецького щодо позиції правоохоронців у релігійному питанні:
“Слідчим управлінням розслідується кримінальне провадження за чисельними заявами представників релігійної громади Української Православної Церкви (Московського Патріархату – ред.) – громадян України, мешканців населених пунктів Вінницької області, щодо порушення їхніх законних прав і свобод, передбачених законами України та ст. 35 Конституції України. В ході проведення досудового розслідування в діях начальника управління у справах релігій Вінницької ОДА під час проведення ним перереєстрації релігійних громад встановлені ознаки порушення закону. З даного приводу, за погодженням з процесуальним керівником прокуратури області, вказаній особі оголошено про підозру за ст. 356 КК – самоуправство, проводиться розслідування”.
Ситуацію прокоментувала Юлія Фісун, директорка юридичного департаменту Українського центру міжнародних гуманітарних програм, кандидата юридичних наук, автор першої в Україні дисертації, що стосується релігійної безпеки:
“Те, що відбувається з Ігорем Салецьким, є абсолютно невипадковим. Мені здається, що опоненти чиновника обрали Вінниччину як показовий регіон, щоб продемонструвати всім – що буде з управлінцями, якщо вони виконуватимуть закон та сприятимуть у такий спосіб становленню Церкви.
Подивіться, як розпочався рух у цьому регіоні: авторитет єпископа, позиція чиновника, який максимально спростив перереєстрацію – і священники потягнулися виконувати закон та реєструвати статути. Це ж зразкова спільна робота! У скількох регіонах священники навіть не думають реєструвати документи, бо їм і так добре.
Проте, я мушу сказати, що закон, який дозволив зміну підлеглості, дещо шкутильгає – при всій моїй повазі до його автора. Тому що немає чіткості формулювань щодо членства громади. Норма, що зміна підлеглості відбувається при голосуванні 50 плюс один, – дуже світла та демократична, але не все працює, яка показує практика.
Звісно, тоді цей закон слід було приймати. А сьогодні – слід подумати, як знімати неприємності, в яких опинилися люди, які просто виконують закон і діють на благо релігійних свобод.
І наостанок я хотіла б сказати, що не варто бачити трагедії у цих ситуаціях (хоч і співчуваю керівнику Вінницького управління). Так відбувається становлення демократії, у тому числі – у релігійній царині.
