8 лютого президент України Володимир Зеленський здійснив офіційний візит до Ватикану. Він зустрівся з Папою Римським Франциском, держсекретарем кардиналом Пароліном і секретарем з міждержавних відносин Полом Річардом Галлахером. У Зеленського це перший офіційний візит до глави Святого Престолу. З українських президентів тільки Кравчук і Янукович не їздили до Ватикану. Про що говорили боку, що вирішили, а що проігнорували – у своєму матеріалі LB.ua написав Дмитро Горєвой.
Політичні інтереси
Які можуть бути взаємні інтереси в України і Ватикану? Це перше питання, яким задається обиватель, коли чує новину про візит президента України до Ватикану.
По-перше, це засудження агресії Росії. Чинний Папа дуже неоднозначно висловлювався на цю тему. Самому Зеленському, який часто говорив, що головне для нього – мир, варто було б прислухатися до позиції глави УГКЦ, який також говорить про мир, але тільки про справедливий мир. Тобто коли причини, що призвели до війни виправлені. Чинний Папа, який відомий своєю турботою про біженців, цілком би міг погодиться на таку формулу.
По-друге, загальний інтерес представляє програма Ватикану «Папа для України», в рамках якої надається фінансова допомога переселенцям з Донбасу. Дуже добре, що Зеленський не забув подякувати Папу за цю програму. Адже в рамках акції допомогу отримали близько півмільйона українців, а загальна сума траншів склала близько 16 млн євро.
Крім цього Зеленський вирішив залучити Католицьку церкву до обміну заручниками. Цікавий хід. Раніше в цьому процесі брала участь РПЦвУ. Ні ПЦУ, ні УГКЦ до процесу не залучали, оскільки для російської сторони їхня участь неприйнятно. З РКЦ цікавіше: росіяни не зможуть відмовити Ватикану, щоб не зіпсувати відносин. Це досить грамотний крок з нашого боку.
Церковні питання
Є також ряд загальних церковно-політичних тем. Це перш за все теми, пов’язані з греко-католиками. По-перше, питання патріархату для УГКЦ. Це питання дуже давно стоїть на порядку денному греко-католиків і ніяк не може отримати свого логічного вирішення. Формально титул предстоятеля церкви – «верховний архієпископ», хоча в Україні главу греко-католиків Святослава (Шевчука) все називають патріархом. Точно також як і головний орган управління УГКЦ іменується «патріарша курія». Це вже традиція. Сформував її приймач митрополита Андрея Шептицького – кардинал Йосип Сліпий. Він став ініціатором патріаршества для УГКЦ і сам став називати себе патріархом.
Для греко-католиків патріархат є питанням іміджу і статусу. Більш того, в системі Східних Католицьких Церков УГКЦ є найчисленнішою і в принципі гідна статусу патріархату. Ситуація відрізняється від ПЦУ, адже останній ще потрібно отримати визнання інших церков.
Інше важливе адміністративне питання – це Мукачівська греко-католицька єпархія (МГКЄ). Річ у тім, що вона адміністративно не входить до складу УГКЦ. Так склалося історично. Все сходить до Ужгородської Унії 1646 року, коли Закарпаття було відокремлене не тільки від Лівобережної України, але і від Галичини, там довгий час панувала Угорщина. Ця унія дала старт греко-католицьким церквам в Словаччині та Угорщині. Були неодноразові спроби об’єднати МГКЄ з УГКЦ, однак це не вдалося, зокрема, через позицію угорців.
Ситуація ускладнюється тим, що в МГКЄ йде поступова мадяризація. Наприклад богослужіння українською святим – князю Володимиру або княгині Ользі – знижуються в ранзі, а ось святому Штефану (королю Угорщини) – підвищуються. Крім цього в церковно-історичному дискурсі ці території пов’язують з Угорщиною, і майже не згадують про українців. МГКЄ в цьому плані подібна УПЦ (МП) до 2014 р – є частина патріотичного духовенства, але сильний вплив сусідньої країни і в гуманітарній сфері просуваються чужі наративи.
Третій важливий пункт – це беатифікація (тобто зарахування до лику святих) митрополита Андрея Шептицького. Для української громадськості (світської і церковної) це дуже важливий аспект. Оскільки він руйнує російську пропаганду про підступних уніатів і про фашистів-бандерівців. Для Зеленського ця тема може бути близька, оскільки Шептицькому можуть присвоїти звання «Праведник світу» за порятунок євреїв під час Голокосту.
Ще не відомо, чи піднімалися ці специфічні питання на зустрічі з понтифіком або з державним секретарем. Інформації про це немає ні в офіційному релізі Офісу Президента, ні у Ватиканській пресслужбі.
Візит Папи до України
Ідея запросити Папу Франциска з офіційним візитом не нова. Про це час від часу говорять в УГКЦ і РКЦ. Цей Папа ще не був в Україні. Знаючи щільний графік понтифіка, розписаний на декілька років вперед не варто очікувати візиту в цьому році, а ось через рік – цілком реально. Якраз виповниться 20 років після першого візиту папи Римського в незалежну Україну. Тоді Іван Павло ІІ відвідав Київ і Львів.
Тут можуть виникнути деякі труднощі. Адже формально для візиту понтифіка потрібно запрошення світської влади, запрошення місцевої католицької церкви (в нашому випадку це УГКЦ та РКЦ) і відсутність протестів з боку інших церков. З останнім у нас може бути «сутужно». Швидше за все будуть протестувати в Московському патріархаті. Причин кілька.
По-перше, вони вважають Україну своєю канонічною територією і «нічого сюди їхати Папі Римському». І якщо вони зі скрипом, але все ж, погоджуються на існування католиків на Західній Україні, то Схід вони вважають «залізо-бетонно» своїм. Так би мовити історична монополія. А Зеленський запросив Папу відвідати саме схід країни. Крім того своїми протестами в МП не проти собі щось виторгувати. Державі поставлять умову – скасувати закон про перейменування. А Ватикану – якось вплинути на греко-католиків, щоб не були такими активними в Україні.
Щоправда 2001-го року Московський патріархат теж протестував, але Папа Іван Павло II на це не звертав уваги. А ось у цій курії куди більш чутливі до російських побажань.
***
Поки складно сказати, чи вдався Зеленському візит. Безумовно, те, що він відбувся – вже добре. Однак тільки час покаже, чи зміг Зеленський переконати Папу засудити агресію Росії, чи отримає Україна додаткову допомогу від Ватикану і повернуться українські заручники додому. Саме ці чинники і будуть показниками успішності першого офіційного візиту Володимира Зеленського до Апостольської столиці.
