Святитель Рафаїл (Заборовський) – один із новопрославлених Православною Церквою України святих. Він був помітною постаттю серед Київських митрополитів-українців першої половини ХVІІІ століття.
Про це розповіли в ПЦУ.
То був час активної боротьби Київської митрополії за свої права й автономію, які нищилися царською російською владою. Вступивши на Київську кафедру, митрополит Рафаїл зробив все для того, щоби повернути давньому першопрестольному місту і Українській Церкві попередні права та привілеї, які відібрали російські монархи.
Народився майбутній святитель 1676 року в місті Заборові, неподалік Львова (тепер це Зборів Тернопільської області). За назвою цього містечка він пізніше й отримав прізвище Заборовський. Батько його був католиком, мати – православною, вона й охрестила сина у православній вірі та назвала Михайлом.
Початкову освіту майбутній архипастир здобував в єзуїтських школах, а після смерті батька Михайло разом з матір’ю переселився до Києва і став студентом Могилянської академії. Пізніше він стане одним з її найбільших благодійників. На вдячність за численні пожертви на її відбудову та побудову нових корпусів, на утримання викладачів та студентів прізвище митрополита було внесене в назву школи, і так Києво-Могило-Заборовською академія називалася аж до її реформування на початку ХІХ століття.
На здібності молодого Михаїла звернув увагу митрополит Стефан (Яворський), який у 1770 році забрав юнака до Москви в академію і там постриг в чернецтво з нареченням імені Рафаїл. Після висвячення в сан ієромонаха Рафаїл (Заборовський) був призначений викладачем риторики до тієї ж академії. Він швидко піднімався кар’єрними сходинками: спершу був призначений флотським обер-ієромонахом, потім архімандритом Тверського Троїцького Колязинського монастиря, а у 1725 році висвячений на єпископа Псковського, Ізборського й Нарвського.
Київську кафедру святитель Рафаїл Заборовський очолював протягом 16 років (1731 – 1747). Після повернення до Києва він активно сприяв розбудові храмів, монастирів, навчальних закладів. Тоді було реставровано та зведено споруди, що нині входять до історико-культурних пам’яток, внесених до Переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: зокрема, дзвіницю Києво-Печерської лаври, у Софійському монастирі – Будинок митрополита, кам’яні мури, браму (нині відома як «брама Заборовського»).
Саме Рафаїл (Заборовський) освятив місце для зведення нової Андріївської церкви. У 1743 році Київській кафедрі було повернуто митрополичий статус, а Рафаїлу – сан митрополита. Велику й особливу любов мав святитель Рафаїл до Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря і, зокрема, велику пошану виявляв до мощів святої великомучениці Варвари, які у ньому тоді перебували, та мав звичай звершувати щомісяця у два вівторки літургію у монастирі в пам’ять святої Варвари.
Приблизно в середині 1747 року митрополит Рафаїл занедужав та через це вже не міг звершувати богослужіння. А 22 жовтня того ж року 71-літній архіпастир упокоївся. Через бюрократичні процедури, пов’язані з необхідністю узгоджувати усі обставини поховання з російським урядуючим синодом, 39 днів тіло спочилого митрополита Рафаїла (Заборовського) перебувало у незакритому гробі, який стояв посеред храму Святої Софії, де щоденно звершувались заупокійні літургії та панахиди за великої кількості віруючих.
30 листопада 1747 року митрополит Фиваїдський Макарій з архімандритами та іншими духовними особами Київської єпархії у кафедральній церкві Святої Софії звершив чин погребіння митрополита Рафаїла, після чого тіло святителя було покладене у склепі. До 1848 року досить часто звершувалися панахиди біля самого склепу, в якому покоїлось тіло спочилого архіпастиря.
Гроб ще тоді не був обмурований, і чесні мощі святителя на прохання богомольців відкривалися. При соборі було заведено спеціальну книгу, куди занотовувалися всі чудеса блаженного митрополита Рафаїла (Заборовського), явленні ним після смерті за молитвами віруючих і прочан.
Судячи із записів цієї книги, допомога святителя і звершені ним чудеса були досить частими.
Коли у 1843 – 1853 роках у соборі Святої Софії проводився капітальний ремонт, то митрополит Філарет (Амфітеатров) віддав наказ обмурувати гроби шести митрополитів Київських, серед яких були і мощі святителя Рафаїла. Тоді вхід до склепу було закрито чавунними плитами. Згідно з пізнішими документами, поховання митрополита визнали таким, що «не має наукової цінності» та знищили у 1937 році.
Але влітку 2022 року під час чергового дослідження склепу у Софії Київській науковці виявили поховання архієрея. В березні 2023 року Священний Синод Православної Церкви України приєднав святителя Рафаїла (Заборовського), митрополита Київського, Галицького і всієї Руси до лику святих, а свято віднайдення його святих мощей відзначається в ПЦУ 3 лютого.