Релігієзнавець Дмитро Горєвой вважає, що помісні Церкви, які вирішили взяти участь у зустрічі в Аммані, організованій РПЦ, мають на меті вирішити власні проблеми, а не українські. Зокрема, такою є мотивація Румунської Церкви.
Про це він пише у статті на Радіо Свобода, фрагмент якої наводимо нижче.
Є підстави вважати, що делегація з Бухаресту їде до Амману вирішити виключно свої питання. Перш за все, зголошуючись на запрошення Патріарха Єрусалимського, у румунів є можливість розв’язати питання двосторонніх відносин із Єрусалимським Патріархатом.
Мова йде про спірний храмовий комплекс в Єрихоні. Там була збудована церква для румунської діаспори. Це було зроблено на канонічній (суверенній) території Єрусалимського Патріархату без узгодження з останнім. Це викликало протест та обурення, і врешті-решт Єрусалим на декілька років розірвав євхаристійне спілкування із Бухарестом. 2013 року відносини були відновлені, однак причина конфлікту так і не вирішена.
Глава Румунської Православної Церкви патріарх Даниїл. Бухарест, 25 листопада 2018 року
По-друге, румуни не проти обговорити з росіянами питання Молдови. Це давня суперечка між двома Церквами. Росіяни вперше анексували Молдову, в церковному плані, ще у ХІХ столітті. Потім, після подій 1917 року та під час Другої світової війни, румунам на певний час вдавалося повернути ці території під свій протекторат. Однак 1945 року Московська патріархія поклала цьому край.
У новітній період, у 1991 році, група кліриків та вірян у Молдові перейшла з Московського до Румунського Патріархату. Влада була проти і не реєструвала створення нової Бессарабської митрополії у Молдові. Крапку у цій суперечці поставив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в однойменній справі “Бессарабська митрополія проти Молдови” (2001), а вже 2007 року румуни створили 7 нових єпископських кафедр на території сучасної Молдови. Усі вони входили до складу Бессарабської митрополії.
Москва постійно протестує проти цих дій. Риторика РПЦ тих часів нагадує сучасні засудження нею дій Вселенського Патріарха Варфоломія. Так само говориться про агресивні дії на канонічній території РПЦ та порушення всеправославної єдності.
Отже, участь делегації у зустрічі в Аммані має перш за все саме ці мотиви. Питання України для прагматичних румунів – лишень привід відстояти власні інтереси.
Загалом, ми в Україні перебуваємо у певній когнітивній омані: ми часто думаємо, що глобальні питання обертаються навколо нас. Для кожної помісної Церкви “український кейс” – це туз у рукаві, який дає можливість виторгувати власні бенефіти.
Так само поступок від Єрусалиму хоче і Антіохійський Патріарх. Однак він не побачив за численні роки прогресу навколо “проблеми Катару”, тому і відмовився брати участь у нараді.
