2 березня Ватикан розсекретив документи, що стосуються однієї з найбільш контраверсійних постатей католицької церкви – Папи Пія ХІІ. Критики інколи називають його “Гітлерівським Папою” та звинувачують у тому, що він знав про вбивство євреїв нацистами, проте нічого не робив з цього приводу.

Зазвичай Святий Престол чекає 70 років від моменту смерті кожного понтифіка перед тим, як оприлюднити архіви про його діяльність. Проте Папа Франциск вирішив пришвидшити процес, і зазначив, що “церква не боїться історії”.

Пій ХІІ і нацисти?

Папа Пій ХІІ, який до інтронізації мав ім’я Еудженіо Пачеллі, був державним секретарем Ватикану за часів свого попередника, Папи Пія XI, і колишнім апостольським нунцієм у Німеччині. 1933 року він підписав конкордат між католицькою церквою та Німеччиною.

Associated Press

Папою Пія ХІІ обрали незадовго до вторгнення нацистів до Польщі – у березні 1939 року. У Другій світовій війні він дотримувався нетралітету і публічно не засуджував дії гітлерівської Німеччини.

У грудні 1942 року Пій ХІІ загальними словами висловився про страждання євреїв, а 1943 року у листі до єпископа Берліна зазначив, що церква не може публічно засуджувати Голокост через побоювання спричинити “більше зло”.

Репутація понтифіка почала погіршуватися у 1960-х, коли п’єса Рольфа Хоххута “Заступник” звинуватила Пія ХІІ у мовчанні за часів винищення євреїв. Згодом вийшла й низка інших подібних праць – зокрема, біографія “Гітлерівський Папа”, опублікована британським автором Джоном Корнвеллом 1999 року.

У ній, зокрема, зазначалося,  що Папа був антисемітом, якого не зачепило “моральне обурення тяжким становищем євреїв” та “ідеальним Папою для плану Гітлера”. Один з головних архівістів Ватикану, Йохан Іккс, своєю чергою, заявив, що звинувачення проти Пія ХІІ є необґрунтованими.

“Він зовсім не мовчав”, – сказав Іккс. “Усі його священники в Центральній Європі та на півночі Європи активно намагалися врятувати людей”. Погоджуються з ним й низка істориків, зокрема Мартін Гілберт, що наголошує, що Пій ХІІ допомагав євреям таємно.

За його словами, те, що у Римі майже 5 тисяч євреїв переховувалися у католицьких монастирях, а кілька сотень – у самому Ватикані, зазначається у матеріалі The Washington Post. Гілберт зазначає, що тисячі людей переховувалися й у літній резиденції самого Папи.

У інших країнах, зокрема, у Франції та Польщі, безліч інших священнослужителів переховувала євреїв у своїх громадах. Ватиканські чиновники зазначали, що, можливо, це відбувалося за вказівкою Пія XII таємно.

Пацючі стежки

Примітно, однак, що ім’я Пія ХІІ згадують не лише у зв’язку з його гіпотетичною бездіяльністю протягом Голокосту. Після закінчення Другої світової війни низка нацистських злочинців-високопосадовців утекла до країн Південної Америки і зробила це за допомогою так званих “щурячих стежок” – маршруту, організованого представниками духовенства.

Історики вважають, що 90% нацистів, яким вдалося втекти з Європи, подорожували через Альпи до Італії. Потім зупинялися у регіоні Південний Тіроль на півночі Італії, а саме – у монастирі Тевтонського ордену в Мерано, монастирі капуцинів поблизу Брессаноне або францисканському монастирі поблизу Болцано (щурячі стежки також називають “монастирською дорогою”).

Associated Press

Далі нацисти прямували до Риму. Ті з них, хто мав від католицької церкви лист, що підтверджував їхню особу, отримували паспорт від Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ). Останній до 1951 року видав близько 120 000 примірників.

Одним з єпископів, які допомогали нацистам отримати документи для подорожі, був Алоїс Худал. За часів Другої Світової війни він був очільником австрійсько-німецької конгрегації Риму.

Священнослужитель був симпатиком нацистів, коли вони були при владі, а після перемоги союзників у війні допомагав їм втекти до Південної Америки. Худал вважав, що багато з переслідуваних були “абсолютно безневинними” і що він “врятував їх від їхніх мучителів за допомогою фальшивих паспортів”.

Так, за допомогою пацючих стежок 1950 року в Аргентину під псевдонімом Ріккардо Клемент втік Адольф Ейхман. Пізніше до нього приєдналася й його родина. Вдячний за допомогу Ватикану, Ейхман перейшов у католицтво і працював електриком на заводі вантажних автомобілів Daimler-Benz, поки його не викрили секретні служби Ізраїлю.

Associated Press

Скористався можливістю втечі й садистський лікар Йозеф Менгель, який працював у концентраційному таборі Аушвіц. Він дістався до Південного Тіроль 1949 року, де прихильники надали йому новий паспорт на ім’я Гельмута Грегора, а згодом переїхав до Південної Америки і жив там до самої смерті, йдеться у матеріалі Deutsche Welle.

Врятувався за допомогою “пацючих стежок” й винахідних мобільних камер смерті Уолтер Рауфф, відповідальний щонайменше за 97 тисяч вбивств. Він разом зі своїми дружиною та дітьми втік до еквадорського міста Кіто, а потім дістався Чилі, де став заможним бізнесменом і помер від серцевого нападу 14 травня 1984 року.

Чи знав Пій ХІІ про те, що певні католицькі священики допомагали нацистам – наразі невідомо. Оприлюднення архівів має зрештою дати відповідь на ці питання.

Що кажуть у Ватикані

Як зазначив єпископ Серхіо Пагано, префект Ватиканського Апостольського архіву, науковцям потрібно буде зробити “історичне судження”, проте “добрі вчинки, зроблені Пієм ХІІ, були настільки великими, що затьмарять кілька тіней”.

Примітно, що 2009 році тогочасний Папа Римський Бенедикт XVI схвалив пропозицію Конгрегації з канонізації святих про присвоєння Пію XII титулу блаженного. Він зазначив, що Пій ХІІ вів життя “героїчної” християнської чесноти. Проте низка єврейських груп та істориків зазначили, що Ватикан не мав права просувати вперед беатифікацію, не оприлюднивши архіви воєнного часу, що стосуються його діяльності.

Минулоріч Папа Франциск наголосив, що Пій XII керував церквою в один із “найсумніших і найтемніших періодів 20 століття”. Він додав, що впевнений, що “серйозні та об’єктивні історичні дослідження дозволять оцінити вчинки Папи у правильному світлі”, включно з “відповідною критикою”. Наразі всі місця у приміщенні, призначеному для вивчення документів, заброньовані вченими до кінця року.

Comments are closed.