Колишній професор Московської духовної академії РПЦ МП протодиякон Андрій Кураєв опублікував список порад вірянам, які дав би у своєму “вірусному посланні”, якби був єпископом:
– що всі суботи для людини, а не людина для типикону;
– що спокушати Бога вимогою неодмінного чуда і захисту є принадність і гріх;
– що не можна виставляти напоказ свою “міцну віру” і “безбоязність”;
– що не можна йти шляхом неопротестантських сектантів, які вихваляються тим, що змії їх не кусають;
– що геройствувати відважно краще в інших випадках, рятуючи інших людей, а не множачи загрозу для них і для себе;
– що краще зберегти себе максимально здоровим для допомоги хворим;
– утримання від відвідування служб у ці дні вважати подвигом заради ближнього, а не слабкістю, бо це відмова від того, чого хотілося б заради того, що повинні;
– що Промисел Божий закликає нас до келійних молитов, особливо доречних у дні Великого Посту;
– що немає гріха в тому, щоб виконати рекомендації цивільної і санітарної влади і на якийсь час утриматися від відвідування багатолюдних служб;
– що якщо обставини, що склалися, породять у вас тугу за Причастям і храмом, це буде добрий врожай цього Посту;
– що в Чаші, звичайно, Кров Христова, але це не гарантує від потрапляння до Чаші ще й чогось іншого (хоч мухи, хоч вірусу: див. Звістка Учительна, а також історію рипіди і Покрівці);
– що все цілування (в тому числі рук ієрархів) забороняються.
Звичайно, я заборонив би в цьому сезоні проводити новомодні масові соборування, тобто багатогодинні збори і так не дуже здорових літніх напівроздягнених людей, що стоять щільними рядами у закритому і непровітрюваному приміщенні.
А недільні Богослужіння добре було б взагалі винести за стіни храмів на відкрите повітря – благо, вже йде тепло.
На храмовій підлозі наказав би накреслити клітинки розміром півтора на півтора метра і пояснив би, що в кожному квадраті будь-якої хвилини може перебувати лише одна людина.
Ну, а після цього вже можна було б перейти до дрібниць типу протирання ікон або одноразових ложечок.
