Ті, хто вважають, що вірус не може передаватися через причастя, виходять із того, що Тіло Христове – це абсолютне добро, а вірус – це зараза, тобто зло. А добро не може передавати зло, – пише на своїй сторінці у Facebook богослов, професор університету Лойола-Мерімаунт Кирило Говорун.
Наводимо повний текст допису:
Кирило Говорун
Вірус – це зараза тільки для нас, та й то не для всіх, тому що більшість із нас його перенесе, навіть не помітивши цього. А так вірус – це частина творіння Божого. Як фізична реальність вірус – благий, як і все що створено в цьому світі. Ми вважаємо повені, вулкани, тайфуни злом, але вони – природна частина природного процесу, і тому не є онтологічним злом.
Також змії і павуки, які нас кусають, смертоносні для нас, але за своєю природою вони милостиві. Разом з іншими вірусами, бактеріями тощо, коронавірус – це частина екосистеми, створеної Богом. Я не буду зараз вдаватися в питання, яка частина цієї екосистеми створена безпосередньо Богом, а яка – через закони еволюції, теж закладені Богом. Просто скажу, що деякі частини цієї екосистеми для нас корисні, а деякі ні. Однак незалежно від цього всі вони – частина творіння.
Читайте також: РПЦвУ поводить себе як секта середньовічного мракобісся – релігієзнавець
Воскресле тіло Христа, яким ми причащаємося, було онтологічно таким же тілом, що і наше. У ньому продовжували жити ті ж мікроорганізми, які живуть і в нашому тілі. Його відмінність від нашого тіла лише в тому, що ці мікроорганізми не могли його вбити.Однак вони можуть вбити наше тіло, тому що воно ще не воскресле. При цьому вони можуть передатися через Євхаристійне Тіло Христа, тому що не є онтологічним злом, а частина Божого творіння. Такою частиною, наприклад, є пеніцилін, через який – священики це добре знають – Євхаристійне Тіло Христове може запліснявіти. Але ця цвіль – лише в нашій інтерпретації “тління”.
Це не те тління, про яке йдеться, що Христос йому не підвладний. Те тління – гріх і смерть. А пеніцилін – це не гріх і не смерть, а живий організм, до того ж який виявився вельми животворящим для нас. Те, що цвіль, яку ми вважали і вважаємо тлінням, виявилася животворящим антибіотиком, не перевело її з онтологічного статусу зла і тління в онтологічний статус добра і нетління. Онтологічний статус цвілі був завжди позитивним – як частини творіння Божого.
Читайте також: ПЦУ на час карантину почала приймати записки на молитву в онлайн-режимі
Справжнє зло – коли людина замість того щоб дбати про свого ближнього, вибирає ігнорувати закони природи, приходить на зібрання і заражає інших
Тепер повернемося до тих, хто вважає, що вірус не може передаватися через причастя. Їх помилка, по-перше, як я вже писав, докетична, тому що вони вважають, що Тіло Христа, в тому числі Євхаристійне, непідвладне законам природи. Докети, а пізніше євтихіани, теж вважали, що людство Христа було онтологічно іншим, ніж наше. Тобто це була вже не наша людська природа, а щось інше.
По-друге, ті, хто так вважає, впадають у помилку маніхейства. Маніхейство було дуалістичним вченням, яке розділяло фізичний світ на добру і злу частини. Дуалісти вважали, що частина оточуючого нас світу – це суще (онтологічне) зло. По суті багато і зараз вважають таким злом, наприклад, вірус. А тому вірять, що він не може бути в Дарах. Це результат дуалістичного погляду на світ.
Зло – не в природі, а у виборі, який робить людина. Тому справжнє зло – не в вірусі, а в тому, наприклад, коли людина, замість того, щоб дбати про свого ближнього, вибирає ігнорувати закони природи, приходить на зібрання і заражає інших людей.
