14 серпня, в день вшанування пам’яті мучеників Маккавеєвих, у храмах традиційно освячують мак, плоди й трави. Однак ця традиція ніяк не пов’язана з братами Маккавеєвими.
Про це повідомляється на сторінці ПЦУ в Facebook.
“Незважаючи на співзвучність цих назв із маком, традиція його освячення ніяк не пов’язана з мучениками і з’явилася на багато століть пізніше, аніж жили і трудилися на Божій ниві брати Маккавеєві”, – зазначають в ПЦУ.
Цей день народна традиція іменує Маковеєм, а Церква молитовно вшановує пам’ять сімох мучеників Маккавеєвих.
“Семеро старозавітних мучеників: брати Авім, Антонін, Гурій, Єлеазар, Євсевон, Алім та Маркел, їхня матір Соломонія та наставник Єлеазар жили у II столітті до Різдва Христового – за часів правління жорстокого сирійського царя Антіоха. Залякуваннями і гоніннями він намагався змусити євреїв відступитися від приписів Божого Закону. Проте жодні прояви земної влади чи застосування сили не могли змусити праведників поклонятися язичницьким ідолам і зрадити Істину. Через це брати були страчені разом зі своїм наставником Єлеазаром, а серце їхньої матері зупинилося під час молитви над їхніми тілами. Святі мученики отримали ім’я Маккавеєвих, що у перекладі з арамейської означає “молот”. Це слово лише фонетично подібне до українського “Маковія”, або “віяти мак”, – йдеться в повідомленні.
Натомість традиція освячення маку з’явилася на українських землях через те, що він дозрівав саме у серпні – в пору родючості та жнив. Бажаючи висловити свою вдячність Богові за ці земні дари, люди почали приносити на освячення перші плоди, а з ними запашні трави, квіти, мед і мак. Церква не засуджує цю традицію, яка нагадує нам про обов’язок бути вдячними Богові за всі дари, які зростила земля нам на благо, але наголошує, що зцілює та освячує нас лише благодать Божа, за щирістю нашої віри та по молитві. Берімо у цьому приклад зі святих мучеників Маккавеєвих і пам’ятаймо, що сила може лише підкорювати, а віра стає джерелом боротьби та безстрашності.
