Сергій Чутченко – магістр богослів’я, настоятель парафії свт. Іоана Тобольського Православної Церкви України в Ніжині на Чернігівщині власноруч шиє богослужбове облачення. І для себе, і для інших священників.

Про це розповідає Ніжин.Сіty. 

“Задум шити церковний одяг виник вже тоді, коли я став православним священником. Шити облачення – це як і будь-яка справа, за яку береться людина. Спробував – вийшло. Дістав стару швейну прабабусину машинку, взяв зразок – розшив, роздивився і так до сьогодні. На нову машинку ще не розжився (посміхається. Авт.), тому шию машинкою ще з минулого століття”, – розповідає отець Сергій.

Пам’ятає отець своє перше облачення – воно було фіолетового кольору і вийшло дуже гарним.

“Облачення шити не важко, бо воно не має рукавів, отже оверлок не потрібен. Тканина має бути спеціальною, церковною, так би мовити. Але на сьогодні є різна якість, різні виробники церковної парчі, від чого і відповідна ціна. В Україні найкращою церковною тканиною є парча з Греції і Туреччини – це те, з чим я працював, українська і російська трішки гірші”, – зазначає отець Сергій.

Шиє собі, а от замовлень не багато. Далі наголошує: “Можна вміти шити, але щоб реалізовувати – це дещо інше. На моєму рахунку десятки облачень, в яких служать священники різних юрисдикцій. У Православній Церкві є три ступеня священства: диякон, священник і єпископ, для кожного є особливі ризи. Я шию облачення саме для священників”.

З розмови з отцем дізнаємося, що у нас в Україні є два види священничого облачення: київський, його ще називають руським і галицький, або його називають грецьким. Зовнішньо ці стилі мають відмінність. Так в грецькому покрої фелон (так називається верхня частина облачення, що одягається через голову на плечі, вона схожа на плащ або накидку) не прикриває голову, як у «київському» покрої, а повністю лягає на плечі.

Отець Сергій далі мовить: “Так, гардероб у священника має бути великим. Хоча церковна одежа не робить священника тим, хто він є. Але є традиція, яка століттями розвивалася до рівня  мистецтва. Не кожен може собі дозволити облачення всіх кольорів. Причиною цьому є елементарна нестача коштів, тому все починається з одного облачення – білого, бо коли висвячують у священники, то облачають у білі ризи. Потім, по мірі можливості парафії, де служить священник, купуються ризи інших кольорів, або жертводавці дарують такі облачення.

Найчастіше ви можете побачити священника в жовтому (золотому) облаченні, бо щонеділі літургія звершується саме в таких ризах. Цей колір символізує царство. Бог – Цар, тому служба в золотих ризах символізує шану Царю. А ще цей колір символізує Воскресіння Ісуса Христа. В облаченні білого кольору священник служить в основному на Пасху, Різдво, Богоявлення, Вознесіння, Преображення, тобто на свята присвячені Господу Ісусу Христу, і цей колір символізує Божественне світло.

В облаченні червоного кольору священник служить на свята, присвячені мученикам, і цей колір символізує пролиту за віру мученицьку кров. На свята Богородиці одягають ризи голубого чи синього кольору, що символізує чистоту і непорочність. Зелений колір – це колір вічності життя. В ризах зеленого кольору служать на Вербну неділю, на Трійцю (зелені свята). Фіолетовий колір використовується у Великий Піст, дні, присвячені Животворному Хресту, і цей колір символізує страждання Ісуса Христа. Чорний колір з’явився в традиції набагато пізніше за інші, і також використовується у Великий Піст, що символізує покаяння”.

І на останок розмови отець зазначив, що кожне облачення шите його власними руками – особливе: “Дуже радію коли бачу в ньому священнослужителя”.

Comments are closed.