Не доводиться сумніватися в тому, що саме акції “Захистимо святині”, організовані в Чорногорії Сербським Патріархатом, значно вплинули на програш правлячої партії і перемогу її конкурентів, пише релігійна оглядачка Тетяна Деркач у статті для Credo Press.
Тепер логічно, що Сербський Патріархат чекає від переможців “плати” – скасування незручного для нього закону про віросповідання. Але чи виправдаються всі його очікування?
На цей час лідерами переможної коаліції зроблено кілька заяв і коментарів, за якими можна окреслити якийсь контур нових відносин чорногорського держави і Сербського Патріархату. Так, лідер блоку “За майбутнє Чорногорії” Здравко Крівокапіч зізнався, що “формально зайнявся політикою після прийняття Закону про свободу віросповідання”. Одразу ж після виборів він приїхав в храм Воскресіння Христового в Подгориці до митрополита Чорногорсько-Приморського Амфілохія. За словами Крівокапіча, це питання не викликає суперечок у всіх партнерів по новій коаліції, і закон буде змінений “шляхом активного діалогу і за участю всіх релігійних громад”. Однак в коаліційній угоді (яка вже викликала непорозуміння в рядах коаліціантів) немає пункту, який стосується Церкви.
Перше питання, в якому Сербський Патріархат вже точно не отримає сатисфакції – це Косово: коаліція не буде відкликати визнання його суверенною державою. Лідер політсили “Чорне на біле” Дрітан Абазовіч (етнічний албанець) заявив, що в разі спроб перегляду цього пункту коаліційної угоди на його блок можна не розраховувати. Зрозуміло, близькі до сербського уряду таблоїди тут же розкритикували коаліційну угоду “трійки” через косовський демарш: “Прем’єр-міністр Амфілохія Крівокапіч відмовився від Косово!”; “Ні слова про святині!”; “Що стоїть за рішенням Здравко Крівокапіча забути про найбільшу святиню (Косово – прим. Авт.)” тощо. Адже, за “поінформованими джерелами в Подгориці” таблоїду “Ало”, Амфілохій цілком усвідомлено проміняв відмову від визнання Косово на швидке формування нового уряду: “Справа в тому, що митрополит вперше, коли у нього була можливість вибрати або уряд, або Косово, вибрав перше, що краще за все говорить про щирість його поглядів”. Однак офіційно СПЦ продовжує висловлюватися в традиційному ключі, що “Косово – це Сербія”, і ніяких компромісів з цього питання Сербський Патріархат не допустить. А так як СПЦ не може впливати на це питання, вона буде “уважно спостерігати” за косовським кейсом.
Що стосується перегляду “дискримінаційного” Закону про свободу віросповідання, то у СПЦ до нього дві основні претензії – майнова і реєстраційна. І тут її може очікувати не дуже приємний сюрприз. Крівокапіч, який навчався в Німеччині і є шанувальником німецького орднунг (порядку, правил, – ред.), вважає, що прийшов час чітко визначити відносини між державою і Сербським Патріархатом: “Найкращою моделлю для мене є німецький закон, який дуже чітко і точно визначає відносини між державою і церквами в світській державі. Церква і держава мають співпрацювати, тому що людина – це і тіло, і душа”. Мабуть, йдеться про статус публічно-правової корпорації (Körperschaft des öffentlichen Rechts), яка має право за допомогою держави стягувати податок з вірян на організацію своєї діяльності. Крім того, такі церкви мають можливість отримувати від держави дотації, податкові та фінансові пільги. Однак це в першу чергу означає реєстрацію релігійної організації як юридичної особи. Як відомо, Сербський Патріархат категорично відмовляється проходити процедуру реєстрації в Чорногорії, наполягаючи на тому, що він перебуває у Чорногорії “історично”, тобто ще до створення держави. Це вже призводило Чорногорсько-Приморську митрополію до скандалів, пов’язаних із звинуваченнями у фінансових махінаціях і несплаті податків.
Якщо Крівокапіч відверто демонструє свою підтримку СПЦ, то партнери по новій чорногорській коаліції не готові наслідувати його приклад. Вельми показовим є коментар Дрітана Абазовіча агентству “Данас” на запитання про те, які закони в першу чергу розглядатиме новий парламент, і чи буде в цьому пакеті Закон про свободу віросповідання: “Під час кампанії ми говорили, що якщо ми будемо частиною нового уряду, то спочатку внесемо до Скупщини Закон про походження власності і Закон про люстрацію. Тепер, коли ми здобули історичну перемогу, ми зробимо це. Наші майбутні партнери згодні з цією нашою оцінкою і готові підтримати наш намір. Для того, щоб Чорногорія почала боротьбу зі злочинністю та корупцією, необхідно прийняти закон про походження власності. Крім того, Закон про люстрацію – це ще один системний закон, без якого неможливий початок істотних реформ. Отже, це перші кроки, які ми зробимо після формування уряду”.
В цілому, як пише той же “Данас”, позиція Абазовіча щодо церковного питання наступна: “Він вважає, що Закон про свободу віросповідання необхідний, але він повинен бути “сучасним і європейським”. Просербські опозиційні партії раніше звинувачували його в роботі проти них і Сербської Православної Церкви”. Ось ще один вислів Абазовіча на тему: “Закон про свободу віросповідання повинен бути однаковим для всіх релігійних громад і повинен бути приведений на один рівень, а правила повинні бути однаковими для всіх”.
Очевидно, що на особливі преференції від нового уряду СПЦ не варто розраховувати – доведеться бути як всі. Тут Абазовіч не першопроходець: раніше державний секретар міністерства з прав людини і меншин Чорногорії Александар (Саша) Зековіч обурювався феодальним становищем СПЦ, що включає її право анафематствувати владу: “Жодна релігійна громада не може і не повинна стояти над державою”. А в зв’язку з недавньою реєстрацією за нинішнім (“дискримінаційним”) законом 8 релігійних громад, Зековіч натякнув, що документ не подобається СПЦ тому, що не надає їй якихось особливих привілеїв: “Визнання історичної спадкоємності, якої наполегливо вимагає одна релігійна громада, означатиме пряму дискримінацію інших і анулювання всіх історичних фактів”.
Як бачимо, Сербському Патріархату не варто сподіватися на бліц-криг у вирішенні своїх основних питань в Чорногорії. Залишки надій на тріумф СПЦ можуть розтанути в процесі ухвалення законів про походження власності і люстрації. Навіть якщо Сербському Патріархату залишать право володіння старими храмами, то йому доведеться нарівні з усіма доводити законність походження численних самобудів пізнього часу.
Але якщо СПЦ не отримає своє, то доля невизнаної автокефальної Чорногорської Православної Церкви є ще більш туманною. Чи не чекає її помста з боку СПЦ? Той же Крівокапіч, коментуючи німецькій Die Welt церковне питання, виявив себе противником підтримки чорногорської автокефалії. Мовляв, Сербській Церкві 800 років, а в Православ’ї “не поширене” перейменування церков в зв’язку з виникненням нових держав.
Таким чином, ситуація в Чорногорії не така чорно-біла, як її уявляли сербські драйвери. Складно передбачити, як буде далі діяти новий уряд Чорногорії, але поки все виглядає так, що Сербський Патріархат просто був використаний політиками для досягнення своїх цілей. Свого часу митрополит Амфілохій був вельми проти гасла “церква поза політикою”. Але для вступу в гру потрібен вагомий привід, який легко знаходиться, якщо церква десь виявляє обмеження своїх інтересів або прав, і оголошує своєрідний “харам” на ті чи інші закони або рішення влади. І тоді “брудна політична боротьба” легко перетворюється на “захист святинь”, що дає церкві карт-бланш діяти відкрито і досить агресивно. Але у цьому випадку, здається, Сербський Патріархат переграв сам себе.
