У бібліотеці Івано-Франківської Академії Івана Золотоустого зберігаються майже три тисячі унікальних стародруків – із колекції митрополита Андрея Шептицького, яку він свого часу передав духовенству Станиславова. Декотрим із цих старовинних видань понад пів тисячоліття, а вартість багатьох із них може вимірюватися сотнями тисяч доларів.
Припускають, тут є навіть Острозька Біблія, розповідає Галицький кореспондент.
Ще на початку ХХ століття Шептицький подарував духовенству Станиславова старовинні видання зі своєї колекції, які вже на той час дуже дорого оцінювалися – близько 8 616 злотих. Здебільшого це книги релігійного спрямування: Святе Письмо, першовидання святих отців, часослови, написані латинню, старогрецькою мовою, старослов’янською, готичною латинню.
У дарчому документі митрополит чітко прописав обсяг книг, умови зберігання, каталогізування, обов’язки читачів і бібліотекаря. Також Андрей Шептицький зобов’язувався двічі на рік офірувати по 600 крон для розвитку цієї бібліотеки. Цікаво, що з цих коштів 500 крон передбачалося для оплати праці бібліотекаря.
Понад три тисячі пергаментних сувоїв зникли у радянські часи. Припускають, що частину вивезли до Росії. Дещиця видань, які лишилися, довгий час зберігалася в Івано-Франківському обласному архіві, а в 90-х роках колекцію таки передали законним власникам – Івано-Франківській єпархії.
Книги з колекції – коштовні. Тут є навіть інкунабули – видання, створені від початку книгодрукування до 1501 року, тобто одні з найдавніших книг у світі. Видання цього періоду є вкрай рідкісними, оскільки їхній наклад був у межах не більше трьох сотень примірників.
Інкунабули мали великий формат і друкувалися двома шпальтами, також залишали поле – для поміток власника. Вони не мали заголовків і титульної сторінки, а всі відомості про книгу містилися на останній сторінці. Використовували мінеральні фарби, які досі збереглися. Оправа могла бути дерев’яна, металева, обтягнута шкірою або оксамитом, чи навіть із застібками – як побажає власник. Тобто кожне видання було в єдиному екземплярі, тому дозволити собі придбати його могли лише аристократи і духовенство.
Найстаріше видання у колекції митрополита датується 1476 роком. Найменша за форматом книга – латинський трактат Томи Кемпійського “Про наслідування Христа”, виданий 1691 роком. Є в колекції і власноруч підписана митрополитом листівка у 1906 році, адресована першому ректору семінарії отцю Івану Єремії Ломницькому.
“Не можемо стовідсотково стверджувати, але припускаємо, що у фонді також є Острозька Біблія – перше повне видання всіх книг Святого Письма церковнослов’янською мовою, здійснене в Острозі в 1580-1581 роках, – розповідає директорка бібліотеки Іванна Стрихар. – І вона містила близько 1260 сторінок. А вже наступне видання мало лише 600 сторінок. Чи справді у нас Острозька Біблія, остаточний висновок має дати експерт”.
Кожна книга у фонді має екслібрис Андрея Шептицького (печатка), а також печатку НКВД – у радянські часи всі книги з колекції ретельно перебирали спецслужби.
Стародруки зберігаються в бібліотеці в невеличкому приміщенні, де витримані всі необхідні умови: спеціальна вологість, температура повітря тощо. Тому поки що стороннім відвідувачам до книгосховища з раритетами не можна.
До речі, унікальний фонд весь час поповнюється. Час від часу священники з різних парафій дарують старовинні книги, які знайшли, наприклад, під час ремонту в церкві.
Наразі книги дуже важко перекладати – бракує фахівців. Хоча опрацьовувати їх все одно уже почали. Наприкінці планують видати каталог усіх видань з фонду митрополита.
Навіть директорка бібліотеки ще до кінця не знає всіх книг унікального фонду. Адже вивчення всіх стародруків потребує титанічної роботи на роки. Але це обов’язково треба зробити і популяризувати, адже йдеться про надзвичайно цінну книжкову пам’ятку. У цій бібліотеці можна написати не одну дисертацію, адже кожна книга – унікальне джерело для наукових досліджень. Тому настільки важливо оцифрувати стародруки. Основна проблема – в фінансуванні.
Як пояснює проректор з наукової роботи Академії Івана Золотоустого Олег Білоус, поки що для ґрунтовної роботи з такою унікальною літературою бібліотека потребує дорогого сканера. Окрім цього, необхідно впровадити електронну бібліотеку, вартість якої в межах 100 тисяч гривень. Сучасна система дала б можливість якісно облікувати видання унікального фонду. Тому зараз шукають меценатів і спонсорів для проєкту, який мав би стати родзинкою не лише Прикарпаття, але й усієї України.
