У Калуському районі на Івано-Франківщині науковець Надія Руско випікає просфори – літургійний хліб для Євхаристії.
Кандидатка філософських наук, а віднедавна — просфорниця Надія Руско навчилася цій справі на карантині, коли місцевим священникам було важко дістати цей літургійний хліб. Випікати просфори — справа не з легких. Адже для цього потрібні неабиякі вміння, а головне — бути віруючою особою, з чистими помислами, яка дотримується християнських канонів, розповідають “Вікна“.
Слово “просфора” походить із грецької мови. Так у давнину називали приношення християн, частина якого служила для Літургії, а залишки для Агапи. Тобто звичаю давньої церкви, згідно з яким усі члени місцевої спільноти збиралися разом на трапезу, під час якої звершували таїнство Євхаристії. Нині просфора — службовий хліб, який є невід’ємною частиною Літургії в храмах і використовується під час проскомидії для поминання живих і померлих та для Євхаристії.
“З просфори священник виймає частинки хліба за здоров’я і упокій тих людей, яких віряни вписують на аркушах паперу, подаючи на Службу Божу. Потім ці частинки під час Літургії стають Причастям для віруючих.
Випікати просфори кандидатка філософських наук почала спонтанно. Одного разу знайома дружина священника виявила бажання навчитися випікати літургійний хліб, адже цього хотів її чоловік. Надія Руско знала франківчанку Надію Глухій, у якої замовляла просфори для рідної Підмихайлівської церкви Святого Архистратига Михаїла. Саме ця жінка навчилася справі у однієї старенької сестриці, яка служила у церкві під покровом Пресвятої Богородиці.
Побачивши процес приготування, Надія Руско не задумувалася над тим, що буде випікати просфори, проте дуже зацікавилася. Спершу ніяк не вдавалося, зізнається жінка:
“Я пробувала декілька разів. У мене не виходило одразу — то тріщини, то вершки злітали зверху. Я думала, що цю роботу я не буду виконувати і бачила, що мені це не вдавалося. І так я поступово почала забувати за те, чого навчилася”.
Проте через деякий час розпочався карантин і багатьом священникам було важко дістати просфори. Тоді священнослужитель Підмихайлівської церкви Святого Архистратига Михаїла, отець Богдан Челядин попросив Надію Руско спекти літургійний хліб, адже знав, що вона навчалася цій справі. Отримавши обов’язкове благословення священника жінка почала навчатися випіканню. Врешті це Надії Руско і вдалося, адже місцеві священники схвально відгукнулися про старанну роботу просфорниці.
Літургійний хліб здебільшого випікається в монастирях або священниками чи їхніми дружинами для Служби Божої. Можуть випікати хліб і просфорники.
Для літургійного хліба використовуються прості складники: дріжджі, воду, борошно. До звичайної води обов’язково додається свячена. Не можна змащувати в жодному разі олією. Тісто має бути тугим. Місити його потрібно близько години.
За словами Надії Руско, на верхній тонший шар тіста накладають печатку у вигляді рівностороннього чотириконечного Христа або зображення ікони.. Обидві частини скроплюють свяченою водою, складають разом, верх проколюють голкою і ставлять зі словами: “Господи, Ісусе Христе, Сину Божий помилуй мене грішну” і ставляють у духовку, змастивши деко-воском або нічим не змащуючи, поклавши хресне знамення на саму духовку. Готові підрум’янені просфори викладають на стіл і окутують полотниною. Коли все вистигне, викладають у морозильну камеру на зберігання.
Просфорниця Надія Руско рада, що почала випікати літургійний хліб. Ця справа приносить їй неабияке задоволення: “Для мене це вдячна радісна справа. Тому що це моє приношення для Літургії, яке потім використовується для Причастя віруючих. Для мене — це велика радість в житті, що я можу долучитися до цієї роботи. Ця справа стало моїм духовним заняттям, яка приносить мені радість і задоволення”.
