У мережі з’явилося фото відомого сепаратиста й активного парафіянина РПЦвУ (УПЦ МП) Ігоря Друзя із Ігорем Гіркіним.
Відповідне фото опублікувала релігійна оглядачка Тетяна Деркач на своїй сторінці у Facebook, передає Духовний фронт України.
Фото вона іронічно підписала словами митрополита РПЦвУ Антонія (Паканича): “УПЦ МП з самого початку (війни – Т. Д,) робила все, що могла, щоб заспокоїти своїх людей”.
Деркач прикріпила ще одну цитату із проросійського проєкту “Люди миру” натякаючи, що саме РПЦвУ стала основою і “тістом”, з якого і вийшли багато бойовиків Гіркіна: “Символічно, що цей форум відбувається саме в Святогірській лаврі, яка з самого початку цього конфлікту дійсно показала сутність церкви Христової, коли тут люди знайшли притулок і домівку, коли просто не було де дітися”.
Варто зазначити, що Ігор Друзь насправді називається Ігор Дусь і є родом із Дубна. Пік довоєнної кар’єри Друзя припадає на 2010-2013 року, коли він став відповідати за церковний напрямок агітаційної роботи Партії регіонів. Офіс “Народного Собору”, де він займав посаду голови, розташовувався неподалік від головного “регіоналівського” штабу на Липській.
24 травня 2013 року було підписано угоду про співпрацю “Народного Собору” з рухом Медведчука.
Розширенням сфери впливу РПЦвУ він займався й у парламенті та в мережі. У Верховній Раді йому доручили бути радником представника РПЦвУ у Верховній Раді України архієпископа Львівського Августина Маркевича, а в залежних від “регіоналів” ресурсах – головним редактором видання “Комментарии”, після того, як воно опинилося в руках оточення Януковича.
У Києві до кола постійного спілкування Друзя, окрім митрополита РПЦвУ Маркевича, входили люди з монархічного об’єднання “Російський клуб” на кшталт Дмитра Жукова, і, безумовно, деякі першоієрархи РПЦвУ та близькі до них нардепи-“регіонали”, йдеться у розслідуванні Еспресо дворічної давнини про бойовиків Гіркіна.

Дусь-Друзь та Жуков на прес-конференції в агенції УНІАН. Тут Жукова названо “заступником” Друзя. Фото Еспрессо.
Під час Революції Гідності організовував акції УПЦ МП на підтримку “Беркуту”, а також займався розпалюванням релігійної і міжконфесійної ворожнечі. Скажімо, виступав із закликами до греко-католиків “піти з Євромайдану”.
Зливав Гіркіну номери авто та інші особисті дані одеського “Автомайдану”. Як наслідок, відбулася серія підпалів автівок активістів.
Після боїв за Слов’янськ осів у Москві, де виготовляє низькопробні пропагандистські тексти. Стосунків зі своїм патроном не розірвав. Нині є політконсультантом Гіркіна.

Знову пресконференція. Але вже в іншому місці і в іншому статусі, але тематика приблизно однакова: “Русский мир”, “укропы”, “Гей-ропа”. Фото Еспрессо.
Чимало публікацій присвячує критиці проукраїнського крила всередині РПЦвУ, яке не проти увійти до складу єдиної помісної Церкви. Протидією цим силам, у т.ч. шляхом чорного PR та замовними матеріалами, він займався ще до Майдану. Й навряд чи виключно з власної ініціативи.
До речі, під час війни небайдужі кияни зірвали спробу утворення “Київської народної республіки” (“КНР”). Її збиралися “проголосили” всередині Лаври.