Релігійно-майновий конфлікт не вщухає в селищі Сарата Одеської області. Московський Патріархат не залишає спроб повернути собі храм, настоятель якого разом з парафіянами перейшов до ПЦУ.
Йдеться про місцевий Свято-Покровський храм, громада якого ще в січні 2019 року разом з настоятелем Владиславом Шіманом перейшла з РПЦвУ до Православної Церкви України, передає Думская.
Тоді 287 вірян проголосували за перехід. Четверо парафіян були проти і стільки ж утрималися.
Здавалося б, після такого жодних труднощів виникнути не могло – адже громада реалізувала своє законне право на користь ПЦУ. Однак не так сталося, як гадалося. За два місяці, 21 березня 2019 року, парафіяни виявили, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб помінялися дані про керівника громади і підписанти. Замість протоієрея Шімана, ймовірно за поданням Одеської єпархії РПЦвУ, настоятелем став якийсь Микола Аратовський. Відповідні зміни вніс державний реєстратор комунального підприємства “Агентство реєстраційних послуг” С.В. Манюта.
23 березня 2019 року Аратовський з групою підтримки спробував захопити Саратський храм. Того ж дня справжній настоятель Владислав Шіман подав заяву в поліцію про незаконні зміни в ЄДРЮО.
24 березня виявилося, що зміни були внесені і в держреєстр прав на нерухоме майно. Це зробила співробітниця все того ж “Агентства реєстраційних послуг” Т.І. Мельник. Як виявилося, 6 березня “власником” будівлі Свято-Покровського храму стала Одеська єпархія РПЦвУ – на підставі тільки технічного паспорта, виданого ФОП Павленко Н.С. 11 січня 2019 року, за два тижні до зборів парафії, на яких було ухвалено рішення про перехід до ПЦУ.
Національна поліція відкрила два кримінальні виробництва за фактом захоплення храму та підробки документів. Відкриті відомості про хід розслідування відсутні, проте є інформація, що ініціатором афери був особисто глава Одеської єпархії Московського Патріархату митрополит Агафангел (Саввін).
18 квітня 2019 року Міністерство юстиції України прислухалось до скарг з боку православних Сарати і скасувало незаконні зміни в реєстрах. Однак Московський Патріархат і на цьому не зупинився, і почалися судові розгляди.
У липні 2019 року деякий Р. С. Гурин звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до релігійної організації “Свято-Покровський храм смт Сарата”. Він зажадав визнати недійсними рішення загальних парафіяльних зборів, які відбулися 26 січня 2019 року.
Суд першої інстанції, апеляційний суд, а потім і Верховний суд України у задоволенні позову відмовили.
Однак з’явився новий позов, вже від громадянина В. Каланжова – теж з вимогою визнати недійсними рішення зборів. Зараз позовперебуває у провадженні Тарутинського райсуду Одеської області. Цікаво, що відповідачем у цій справі виступає Микола Аратовський (“настоятель” від Московського Патріархату). Причому не дуже зрозуміло, на яких підставах, адже зараз в Єдиному державному реєстрі главою організації та підписантом числиться Владислав Шіман – священник ПЦУ. Швидше за все, сталася чергова підробка документів, але факт залишається фактом: щоб повернути будівлю, Московський Патріархат почав судитися, по суті, сам з собою.
14 липня 2020 року в Одеському апеляційному суді відбулося засідання за іншим позовом В. Каланжова. Він вимагає заборонити Одеській обласній державній адміністрації міняти підпорядкованість і назву парафії і реєструвати статут в новій редакції, вказуючи на приналежність до ПЦУ.
Крім того, в серпні 2019 року окружний адміністративний суд Києва відкрив два провадження за позовом Одеського єпархіального управління РПЦ в Україні до Міністерства юстиції України про зміни в Державний реєстр юридичних осіб та Державному реєстрі прав на нерухоме майно, де релігійна організація “Православний прихід Свято Покровської церкви смт Сарата УПЦ” виступає як третя особа.
1 червня 2020 року отець Владислав Шіман подав до Одеської ОДА нову редакцію статуту своєї парафії. 27 червня 2020 року документ повернули, в реєстрації було відмовлено вже втретє.
Настоятель храму ПЦУ Владислав Шіман
Від моменту переходу до ПЦУ на настоятеля Свято-Покровського храму протоієрея Владислава Шімана і членів його сім’ї виявляється систематичний тиск з боку Одеської єпархії РПЦ – юристи останніх, неодноразово намагалися вимагати відшкодування “моральної та матеріальної шкоди”. Судові розгляди поки тривають.
Отець Владислав розповів про себе і про ситуацію, що склалася, місцевим ЗМІ. Священникові 49 років, в миру він був викладачем фізики – закінчив фізичний факультет Ужгородського університету. Спочатку працював за фахом, а 1997 року за покликом серця вступив до духовної семінарії. Першу парафію отримав 1998-го – в селі Мирнопілля Арцизького району, а потім вже перевели в Сарату, де він добудовував Свято-Покровський храм, причому з фундаменту.
Отця Владислава в районі люблять і поважають – він навіть буде брати участь в майбутніх виборах в Саратському ОТГ як третій номер у списку політичної партії “Європейська солідарність”.
Священник каже, що поки фізично не погрожували, але намагаються тиснути інформаційно – наприклад, пишуть гидоту у соцмережах і на місцевих сайтах. Судові розгляди – справа затяжна, але отець Владислав каже, що правда на боці громади, а судді і поліція намагаються дотримуватися нейтралітету.
“Процес переходу церков в Православну Церкву України тривалий у часі. Ніхто не обіцяв, що буде легко. Тому ми тримаємося і підтримуємо наших парафіян”, – підсумував Владислав Шіман.
