Для всіх вже очевидно, що більшість амбіцій та планів Патріарха РПЦ Кирила, з якими він йшов до трону протягом багатьох років, – зазнали краху. Залишається лише одне питання: чи він доведе РПЦ до повної катастрофи, чи зуміє вчасно піти. Про це розмірковує на своїй сторінці в Facebook речник ПЦУ, архієпископ Євстратій Зоря.
За його словами, суспільний авторитет Кирила – ніякий, контрольованість процесів в РПЦ втрачено, авторитет РПЦ у Вселенському Православ’ї – підірвано.
«Патріарха Кирила «наздоганяють» наслідки його дій та рішень з минулого, які в момент вчинення здавалися дуже вдалими, ефектними та «ефективними». Але він не розумів (або не бажав врахувати, покладаючись на священне московське «авось»), що за все треба буде раніше чи пізніше заплатити.
І ось тепер він платить за дворазову відмову визнати УПЦ автокефальною, коли така можливість була. Хоча цим можна було уникнути багатьох втрат і для Церкви, і навіть для самої Московської Патріархії – у 1992 році та у 2017-18 роках.
Показавши всім, що можна першого з ієрархів РПЦ митрополита Філарета лише на підставі «політичної доцільності» піддати «позбавленню сану» і навіть «анафемі» – він відкрив «скриню Пандори». Бо тепер будь-хто (хоч ексцентричний Діомід, хоч вбивця Романов, хоч відлучений Лукіянік) може проклинати будь-якого ієрарха і вважати їх за ніщо, а себе – за мірило істини.
Обманувши Вселенського Патріарха та інших Предстоятелів, коли порушив обіцянки і в останній момент спробував зірвати Всеправославний Собор 2016 р., – він пожинає плоди у вигляді втрати впливу навіть у тих Помісних Церквах, які вважалися непорушними союзниками МП. Бажаючи через гарячкове намноження єпископату РПЦ отримати чисельну більшість у всьому єпископаті Православ‘я – отримав низькоякісний результат, якому тепер не здатен дати ради. Історія висунення, дільності та осудження одного з таких єпископів – вельми показова.
Уклавши союз з кремлівським володарем в обмін на неперешкоджання обранню на трон в 2009 році – тепер платить за рахунками. Бо «кільце влади», яке дає кремлівський Саурон, завжди означає рабство, а не владу.
Для всіх вже очевидно (мабуть і в душі – для самого Патріарха Кирила), що більша частина його амбіцій та планів, з якими він йшов до трону протягом 1990-х та 2000-х – зазнала краху. Суспільний авторитет – ніякий. Контрольованість процесів в РПЦ – втрачено, і гучні «осудження» – ознака не сили, а слабкості збудованої ним системи. Авторитет РПЦ у Вселенському Православ’ї – підірвано. Контакт і довіру влади – втрачено, для Кремля він вже не партнер, а обуза і подразник. І навряд чи хтось – хоч «МП-ліберали», хоч «МП-консерватори» – від його подальшого правління можуть очікувати чогось позитивного.
Залишається лише одне питання: чи Патріарх Кирил доведе МП до повної катастрофи, чи раніше «уйдёт, оградив Церковь от этого трудного времени»? – зазначає архієпископ Євстратій.
