Більшість з людей, які на Водохреща пірнають в ополонки, не розуміють символізм церковного свята.
Такі люди поділяються на декілька типів, зауважив релігієзнавець Дмитро Горєвой у програмі «Детектор. Релігії» на ютуб-каналі DetectorUA.
«Для одних це «наша споконвічна традиція», як святити паску, битися вербою чи нарікати на журбу та сумну долю. Для інших це гарна спроба протестувати на витривалість власний організм. Це люди, які менше всього вникають у філософські тонкощі, проте щиро впевнені, що «у здоровому тілі – здоровий дух», – зазначив Горєвой.
Для декого ця традиція є бодай якоюсь можливістю доторкнутись до чогось духовного.
«Мовляв, у буденні дні на релігію часу немає, то хоча би на Водохреща занурюсь. Галочку навпроти графи «духовність» поставлю і чекатиму на прощення гріхів. Хоча яких саме і чим я взагалі грішу, до кінця не знаю», – нарікає експерт.
«Але моя улюблена категорія людей – це ті, для кого пірнання – це можливість «вигуляти» новий купальник та заповнити контент-план свіжими фото в Інстаграм. Так би мовити побожні парафіянки у бікіні», – резюмував Горєвой.
Історію виникнення традиції занурення в ополонки на Водохреща релігієзнавець детально розібрав у програмі «Детектор. Релігії». Дивіться за посиланням.
