Московський Патріархат завжди боявся глибокої богословсько-історичної дискусії щодо автокефалії, оскільки не мав вагомих аргументів проти.
«Бо коли їм наводиш купу аргументів із церковного права, з історії Церкви, у них немає відповідей, крім просто сказати: ви – розкольники, ідіть геть. І це давало сили і розуміння того, що невизнання є тимчасовим», – розповів в інтерв’ю Релігійній правді архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір.
Владика Федір до Об’єднавчого Собору був єрархом в УПЦ КП і постійно відчував зневажливе ставлення, зокрема, з боку влади. Витримати це йому допомогла якісна освіта та знання історії помісних Церков і церковне право.
«Моя наукова робота стосувалася Російської Церкви початку ХХ століття і там якраз йшлося, як РПЦ підтримувала Болгарську Церкву, яка боролося з Константинопольським Патріархатом за свою автокефалію. І її не визнавали, всі ігнорували, підтримувала тільки Російська Церква з політичних міркувань», – зауважив архієпископ ПЦУ.
За його словами, Російська Церква у дореволюційний час діяла, наче державна структура, що виконує геополітичні забаганки держави.
«Коли ти бачиш, що Болгарська Церква була не визнана, а потім її визнали, потім РПЗЦ – Російська Закордонна Церква – були розкольниками, тут зійшлися з РПЦ, обнялися, поцілувалися й усе забули, ти розумієш, що все це абсолютно людське, що йдеться про мирську пиху, гріх мирської гордині», – наголосив владика.
«Коли Російська Церква, як і російська держава, просто не визнає нас як народ і заперечує можливість існування Української Церкви – незалежної, самокерованої, автокефальної – це чисто людські амбіції, це гординя, яка не має нічого спільного з догматами віри, з канонами Церкви», – додав архієпископ Федір.