У лютому 1923 року у Польщі архімандрит РПЦ Смарагд (Латишенков) застрелив із револьвера митрополита українського походження Георгія (Ярошевського), який активно займався підготовкою автокефалії Польської Церкви.
Цей злочин і подальший суд над вбивцею історик Андрій Стародуб в інтерв’ю Релігійній правді охарактеризував як інформаційно-психологічну спецоперацію РПЦ і радянської влади.
За його словами, саме тоді Російська Церква знайшла «зону спільних інтересів» зі світською «безбожною владою». Першій потрібно було придушути автокефальний рух, а другій – послабити Польщу шляхом організації внутрішніх конфліктів.
«У «польському» питанні інтереси Московського Патріархату та більшовиків збіглися за декілька років до знаменитої Декларації митрополита Сергія (Страгородського), тут в них «общие радости и печали» знайшлися майже одразу», – пояснив історик.
За вбивство Смарагда мали стратити, але таким чином перетворили б його на «мученика за віру», чого і прагнули організатори цієї спецоперації. Тодішній уряд на це не пішов, справедливо побоюючись розколу в країні.
Відтак, каже історик, була розіграна інша комбінація – почався судовий процес, під час якого РПЦ ліпила з Латишенкова справжнього «героя».
«Захист перетворив судові засідання на таке собі «шоу», на якому з вбивці ліпили «героя», давали можливість продовжувати свою віртуальну «боротьбу» проти автокефалії та паплюжити пам’ять жертви. Він хизувався своєю «історичною роллю», зокрема – підкреслював, що якби не він, то «автокефалия уже была бы принята», – розповів Стародуб.
При цьому новоспеченого героя серйозно готували до виступів у суді.
«Підсудного захищала ціла група досвідчених юристів, а на місця для публіки приходила й сідала «група підтримки», яка співчувала «героїчному» екс-архімандриту. Сам процес виглядав, у сучасній термінології, як якась спеціальна інформаційно-психологічна операція», – зауважив історик.
Більш детально про передумови вбивства митрополита та радянський «слід» читайте в інтерв’ю з істориком Андрієм Стародубом: У вбивстві митрополита Георгія є “сліди” радянської дипмісії