Під час недільної зустрічі з вірними Папа Франциск подякував священникам, які проводять сповідь не з нагайкою, а зі співчуттям. Про це повідомляє Vatican News.
Промовляючи до вірних, які зібралися на площі Святого Петра у Ватикані на молитву «Ангел Господній», Папа Франциск коментував те, як Ісус оздоровив прокаженого. Він звернув увагу на те, що наставлення Ісуса спонукало цього маргіналізованого чоловіка, який розпізнав у Ньому джерело милосердя, переступити через приписи ізоляції та наблизитися з надією на допомогу. В цьому контексті Святіший Отець відклав текст заздалегідь приготованої промови та сказав, промовляючи експромтом:
«Дозвольте мені тут додати згадку про багатьох чудових сповідників, які мають таке саме наставлення: притягати людей, багатьох людей, які почуваються нічим, почуваються прибитими до землі своїми гріхами… Роблять це з лагідністю та співчуттям… Чудові ті священики, які не тримають в руках нагайку, але налаштовані зустріти, вислухати та сказати, що Бог є добрим і завжди прощає, що Бог не втомлюється прощати. Прошу всіх вас сьогодні, зібраних на площі, привітати цих сповідників оплесками».
Зустрічаючись зі священиками, Папа Франциск постійно нагадує про важливі аспекти святого таїнства примирення.
«Сповідь не повинна бути катуванням, а всі повинні відходити від сповідальниці з почуттям щастя у серці, з обличчям, просвітленим надією, й, іноді, вмитим сльозами навернення та радості, яка з нього випливає», – наголошував Папа, додаючи, що сповідь не повинна бути допитом, але «визвольною зустріччю».
Коли під час Великого Посту 2014 року вперше проводилася ініціатива «24 години для Господа», що є особливою нагодою для таїнства Примирення, Папа Франциск очолював у базиліці Святого Петра у Ватикані покаянне богослужіння, частиною якого є чування, під час якого присутні приступають до індивідуальної сповіді. Також і Папа повинен був висповідати кількох каяникив. І коли прийшов час, аби зайняти місце в сповідальниці, він несподівано приступив до сусідньої, аби перше, ніж стати засобом Божого милосердя, самому віддатися в його обійми. На той час не було чимось звичним, що Папа прилюдно приступив до сповіді. Ця постать у білому в сутінках базиліки багатьом надовго закарбувалася в пам’яті.
