Троє колишніх священників Російської Православної Церкви з Росії та Білорусі, яких звільнили з РПЦ або вони покинули її за власним бажанням, розповіли The Insider про те, як стали зайвими в церковній системі: про профанації замість церковної освіти, самодурство, вибудовану Патріархом Кирилом вертикаль церковної влади, страх священнослужителів перед єпископами, вимагання церковних податків, ігнорування пандемії та багато іншого, повідомляє Credo.Press.
Протоієрей Володимир Дробишевський, колишній священник Гомельської і Жлобінської єпархії розповів, що один або два рази на рік як настоятель отримував листи від архієпископа Гомельського Аристарха (Станкевича), скільки повинен заплатити церковного податку.
Протоєрей Володимир Дробишевський з плакатом. Фото: TUT.BY
“Податок – це навіть не відсоток. Називалася конкретна сума. Архієпископ на наших попівських зборах прямим текстом говорив: “Отці, не сподівайтеся обдурити єпископа. Я сам був на парафії священником, я знаю, як можна дурити. Мене ви не проведете”. Він натякав, що у нього є свої джерела, свої шпигуни.
Але навіть якщо ти зібрав і віддав цей податок, на цьому все не закінчувалося. Потім тобі дзвонять і вимагають, щоб ти приїхав на склад і закупився нікому не потрібним товаром на певну суму: ладанки, іконочки, свічники. Мені деякі парафіянки говорили, що не можуть уже бачити цей “вульгарний ширвжиток. Пояснюєш, що це ніхто не купує. А у відповідь: погано продаєте. Кажу: у мене немає грошей, щоб це все у вас купити. У відповідь: бери в борг, потім віддаси. Добре взяв товари – думаєш, будеш спати спокійно. Фігушки. Треба скинутися на поїздку архієпископа в Москву. Платили за ремонт, на урочистості, на приїзд митрополита”, – розповідає священник.
Священник нагадав, яких переслідувань зазнав у Білорусі через свою позицію та участь в одиночних протестах. Після всього він вирішив виїхати.
“У підсумку ми вирішили поїхали за кордон. Зараз ми у Франції, вирішуємо поточні питання. Діти вже ходять в школу. Місцева влада і жителі нам дуже допомагають. У Білорусі Слідчий Комітет шле мені повістки, розшукують за телефонами родичів… У РПЦ, в сьогоднішньому її вигляді, я свого служіння більше не бачу. А тут є церковні структури, з якими є спільна мова. Так що – Живе Білорусь i Живе Церква Христова!” – зазначив отець Володимир.
Колишній ієрей Євген Большов, колишній заштатний клірик Уваровської єпархії Тамбовської митрополії розповідає, що коли прийшов на парафію молодим священником, його дратувало, чому таке велике значення в церковному житті відіграють гроші.
“Але потім я зрозумів, що вся Церква – це бізнес-корпорація”, – зазначає священник.
І ставить риторичне питання: куди йдуть ці гроші?
“Адже утримання навіть архієрея (їжа, роз’їзди) – це невеликі гроші. Будівництво храмів та інших церковних будівель завжди ведеться силами спонсорів і за рахунок народних пожертвувань. На що тоді витрачаються гроші?” – зазначає він.
Євген Большов
“Наша церква завжди рухається у фарватері Кремля: вона відображає структуру влади. Тому при Путіні в Церкві, як і в країні, Патріарх Кирило став вибудовувати вертикаль влади – вона встромилася в нас і пронизала від верху до низу. Якщо за Патріарха Алексія II я писав вільно, то після того, як Патріархом став Кирило, моє начальство стало регулярно обурюватися на мою адресу. Для Патріарха Кирила стало дуже важливо домінувати ідеологічно і припиняти будь-яке інакомислення. Він почав використовувати вираз “зрадники в рясах” – така собі п’ята колона всередині церкви”, – розповів Євген Большов.
Колишній священник РПЦ Федір Людоговський, в минулому понадштатний клірик церкви пророка Іллі в Ізварині (Москва) ділиться відчуттям, що інтелектуальний розвиток РПЦ зайшов у глухий кут.
“Усіх тих, хто хоч якось мислить самостійно і нестандартно, про щось наважується публічно говорити або в чомусь сумніватися, проявляти самостійність, всіх видавлюють. Таких, наприклад, як отець Андрій Кураєв, якого я вперше побачив в першому гуманітарному корпусі в МГУ, де він читав лекції – я теж на них бігав студентом, і для мене це був абсолютно новий світ”, – розповідає священник.
Федір Людоговський
За його словами, він у Церкві був в привілейованому становищі: викладав в семінарії, служив там, де хотів.
“У мене не було особистих проблем ні з архієреями, ні з іншими начальниками. Але при цьому сама система жахлива. Система, яка людину зжирає і випльовує шкурку. Ти в ній нікому не потрібен. Будь-який священник розуміє, що сьогодні він на козирному місці – на прибутковому приході. Але буквально завтра, а то і вже сьогодні ввечері, він може всього цього позбутися, тому що архієрей – цар і бог, він може тебе перевести в будь-яке інше місце. Якщо єпархія розміром в кілька сотень кілометрів, то ти можеш запросто опинитися, наприклад, в 500 км від сім’ї і дому”, – розповів священник.
