5 квітня – річниця підписання «Пактів і конституцій прав і вольностей Війська Запорозького» – історичного документу, який вважається першою писаною конституцією України і водночас – першою європейською конституцією в сучасному розумінні. Саме в цей день у 1710 році між гетьманом Пилипом Орликом та козацькою старшиною було укладено згаданий договір. Для Православної Церкви України цей документ є важливим з огляду на те, що він зафіксував: на початку ХVІІІ століття православна віра затверджувалась як найвища цінність українського народу, посягання на яку дорівнювалося посяганню на Українську державу, розповідає ПЦУ.
«Усвідомлення важливості віри просякає весь текст цього документу, та й починається він зверненням до Господа: «В ім’я Отця і Сина і Святого Духа, Бога в Трійці Святій славімого». А вже перша стаття документу констатує: «Оскільки серед трьох доброчеснот богословських віра є найпершою, то і перший пункт про віру святу православну східного сповідання належить розпочати, про віру, якою народ звитяжний козацький, ще за володарювання каганів козарських, від столиці Апостольської Константинопольської, просвічений був, так і нині, непорушно в ній перебуваючи, жодним іновір’ям ніколи не спокушався».
Автори Конституції просять Господа допомогти «звільнити Вітчизну нашу… від ярма московського». Знаково, що цей документ передбачав також відновлення прав «престолу митрополитського Київського», а «для зручнішого управління справами духовними ясновельможний гетьман після звільнення Вітчизни від іга московського має здобути у столиці Апостольській Константинопольській священноначальницьку первісну владу», щоб наша віра «…з помноженням хвали Богові, святих церков та квітненням у науці серед звільнених синів малоросійських поширювалась і немов біла лілія в тернії між сусідніми іновірними державами процвітала».
Незважаючи на те, що православна віра в Конституції Пилипа Орлика, фактично, визнавалася державною, водночас в тексті немає положень, які би свідчили про можливість гетьмана чи інших органів державної влади втручатися у внутрішні справи Церкви. Гетьман, хоч і бере під свій захист Православну Церкву, проте не визначає її склад чи ієрархію.
Сьогодні, через 311 років, дякуємо Господу, що ми є безпосередніми свідками творення правдивої історії, за те, що мрії наших предків справдились: тепер ми маємо змогу молитися рідною мовою в єдиній Помісній автокефальній Православній Церкві України, а також отримали визнання й інших Церков-Сестер. Пам’ятаймо свою історію та бережімо всі здобутки, яких сподобив нас Господь», – зазначають у Православній Церкві України.
