Пластиковий посуд на могилах, такі ж квіти, штучні вінки, які потім перетворюються в гори сміття – атмосфера, яка панує на цвинтарі не лише в Поминальну неділю після Великодня.
Журналісти БУГу поцікавилися в отця Ігоря Бігуна з Собору Різдва Христового ПЦУ у Володимирі-Волинському, що думає Церква про забруднення екології пластиковими квітами.
“Я пам’ятаю, як років 40 назад носили лише живі квіти, навіть похоронні вінки робили з гілок ялини, а каркас був дерев’яний. З першими кооперативами в 90-х роках почали масово виготовляти штучні рослини з легкодоступних матеріалів. Пластмаса прийшла не так і давно”, – згадує отець.
Настоятель запевнив, що Церква не має ніякого стосунку до традиції прикрашання могил штучними квітами і абсолюно це не підримує.
“Ми вже років 6 закликаємо прихожан проявляти шану до померлих саме живими квітками і більше того – показуємо це на своєму прикладі. Як би це не було затратно, на свята ми прикрашаємо храм живою флорою”.
“Жива квітка – це прояв любові й поваги до близького, її треба не лише купити й принести покійнику, а й посадити та доглянути – а це вже в рази більші фізичні затрати, які й показують ваше вміння виризити турботу й любов до людини, яка відійшла у вічність”, – запевняє отець Ігор.
Душа покійного, за словами священника, найбільше потребує трьох речей: молитви, посту та милосердя зі сторони його близького.
Християни дають їжу потребуючим. Навіщо вона мертвим, говорить священник.
“Це прерогатива язичницьких вірувань, християнство ж з давнини давало продукти в милостиню бідним і потребуючим, за упокій душі свого близького”, – пояснює отець.
Священник пояснює, що Церква може впливати на рівень моральності людей, проте ніяк не на законотворення. Питання з забороною пластику остаточно можуть прийняти тільки державні органи.
“Незважаючи на відсутність прямої заборони пластику наразі, більшість вірян прислухаються до наших слів і стараються повагу до покійних виразити найщиріше”, – висловив думку отець.
