За понад 400 років свого існування храм Меджибізького замку на Хмельниччині діяв як костел, мечеть, згодом там був розміщений цех маслозаводу. Та зрештою, відновлений громадою й освячений, вже за незалежної України він став місцем молитви для православних християн, став частиною великої родини помісної Православної Церкви України.
Про це розповіли в ПЦУ.
Нинішній храм на честь святителя Миколая звели наприкінці XVI століття польські шляхтичі Сенявські, яким тоді належав Меджибізький замок. Спершу він діяв як католицька каплиця.
Унаслідок окупації Поділля Османською імперією у XVII столітті сувора готична будівля перетворилася на мечеть, а посеред її даху було розміщено мінарет. Згодом, повернену полякам, її перебудували в стилі бароко та прикрасили маленькими башточками над фронтоном та отвором для дзвонів, які збереглися до наших днів. У 1831 році храм вперше було освячено за православним чином та вчергове перебудовано.
Подальші історичні пертурбації неминуче позначилися на зовнішньому вигляді храму. Під час більшовистської окупації його використовували як цех маслозаводу та складське приміщення. Без догляду та реставрації будівля майже повністю зруйнувалася та пустувала вже понад три десятиліття, коли у справу втрутилась православна громада Меджибожа.
Не маючи свого храму, вони звершували служіння у тимчасовому приміщенні колишнього магазину. Стараннями парафіяльного священника у 2005 році храм було передано громаді. Віряни два роки відновлювали храм, реставрували двері, проводили електрифікацію. Коштами держави було повністю відтворено дахові конструкції церкви, а вікна священник реставрував власноруч.
З Божого благословення після майже століття занепаду храм на честь святителя Миколая знову став місцем молитви. Уже 15 років він щодня відчиняє двері парафіянам і туристам, які навідують Меджибізьку фортецю, не зважаючи на їхнє віросповідання. Кожен може звернутися тут до Бога, і не слід ставати на перепоні людині у пошуку її шляху до Творця, переконаний настоятель храму протоієрей Петро Леськів. А сам храм, попри свою непросту 400-річну історію, став частиною великої родини помісної Православної Церкви України, в якій нехай перебуває до віку.
