У селі Щербанівка Обухівського району Київської області урочисто відкрили пам’ятник митрополитові Тимофію Щербацькому – визначному українському релігійному діячеві XVIII століття. Освічення здійснив архієпископ Вишгородський ПЦУ Агапіт.
Як передає “Новинарня“, оригінальну статую роботи Михайла Горлового презентували на свято Маковія – в суботу, 14 серпня.
Фото: Ростислав Мартинюк
Ініціативу жителів Обухівського району встановити пам’ятник митрополитові, який засвідчив би повагу нащадків до цієї особистості, підтримала Київська православна богословська академія ПЦУ. У її стінах, із благословення ректора КПБА, тодішнього митрополита Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського, а нині глави церкви Епіфанія, у жовтні 2017 року відбувся круглий стіл “Роль особистості в історії Церкви. Митрополит Київський і Галицький Тимофій Щербацький (1698-1767)”.
Значну подію в Щербанівці відвідали численні гості, серед яких архієпископ Вишгородський ПЦУ Агапіт. Співав народний артист України Тарас Компаніченко.
Громадський діяч, історик Ростислав Мартинюк, який був присутній на відкритті пам’ятника, так написав про Щербацького: “Митрополит, якого ненавиділа Москва за реабілітацію вже підупалої в імперському стійлі Київської митрополії та його зв’язки з самостійницькими колами молодого гетьмана Кирила Розумовського. Митрополит, який фактично перезаснував Києво-Могилянську академію та реформував Мгарський, Видубицький та Михайлівський Золотоверхий монастирі акурат напередодні злобної московської “секуляризації” чернечих республік Гетьманщини. Митрополит, який став обличчям мутного й непоживного для сучасної концепції України періоду “Малоросійської духовної імперії” – явища наскільки містичного, настільки й вражаючого своїми плодами поширення християнства на Сибір, у країни Ідель Уралу і навіть Китай”.
Митрополит Тимофій (у миру Тихон Іванович Щербацький, або Щербак; 1698-1767) – митрополит Київський і Галицький у 1748-1757 рр., митрополит Московський і Калузький у 1757-1767 рр.
Відомий як учасник обрання 22 лютого 1750 року в Глухові гетьманом Лівобережної України Кирила Розумовського.
По закінченні Київської академії працював в адміністрації Київського архієпископства. Згодом був ігуменом Мгарського, Видубицького, Києво-Михайлівського та архімандритом Києво-Печерського монастирів.
Як митрополит київський намагався підпорядкувати собі Київську академію, впровадив статут із новою системою навчання і визначив дисципліни навчання. Продовжив і завершив будівельні справи Рафаїла Заборовського: перебудову Софійської дзвіниці, добудову Будинку митрополита, при якому завів сади, створення іконостаса з розкішними царськими вратами. Було зведено величезний будинок чернечих келій, в якому пізніше розмістилася бурса. Збагатив кафедральну ризницю начинням, прикрасив намісні ікони Софії срібними позолоченими окладами, переважно за власний кошт.
Бажаючи заснувати окрему друкарню Київської митрополії, увійшов у конфлікт із Печерською лаврою.
