“Планета у вогні, стікає кров’ю і хворіє” – саме таке враження постає, коли ми бачимо мапи лісових пожеж, забруднення води і повітря, інших екологічних катастроф. Ця трагічна реальність змушує нас знову і знову привертати увагу до того сумного стану, у якому опинився наш спільний дім, створений Богом і довірений людству.
Про це йдеться в Посланні предстоятель ПЦУ митрополита Епіфанія з нагоди Дня молитви за довкілля.
“Страждання природи має своє коріння у стані людської душі і суспільства. Бездумне та необмежене споживання, що розграбовує ресурси планети та визискує працю малозабезпечених родин в найбідніших країнах, живиться жадібністю, пихою, заздрістю. А в корені всього – духовна порожнеча, яку людина, що відійшла від Бога, намагається намарно заповнити речами”, – зазначив митрополит.
Він наголосив, що екологічний порядок денний стосується політичного, суспільного добробуту людства, вимагає активної участі урядів і суспільств, але й стриманості та помірності, екологічного аскетизму від кожної людини, потребує зміни людського співжиття на євангельських засадах служіння ближньому і піклування про спільне благо.
“Не засмічувати околиці, заощаджувати енергію та воду, не спалювати разом з травою диких тварин, піклуватися про чисте повітря і чисте довкілля довкола нас, замінити одноразові речі на багаторазові, ремонтувати, а не викидати речі, обмежити бездумне споживання, їсти сезонні місцеві продукти, сортувати сміття, та й просто носити з собою багаторазову чашку для кави чи торбинку – це справа цілком конкретних зусиль. Ці зусилля походять із серця, із розуміння того, що світ довкола нас є нашим спільним домом. Вода, повітря, надра, земля – належать не лише комусь з нас, але всім нам, є нашим спільним простором. Від нас залежить, чи цей простір стане місцем страждань – де всі всім шкодять і де саме творіння задихається – чи місцем благим, де взаємна турбота полегшує і носить тягарі одне одного (Гал.6:2)”, – зазначає Епіфаній.
Він також звертається до тих, хто має владу, як політичну, так і економічну.
“Саме від вас залежить створення екологічного законодавства, впровадження його норм на практиці, невідворотність покарання за порушення і зловживання. Саме на це і даний начальникові «меч» влади (Рим. 13:4) – щоб створювати розумні закони і слідкувати за їх реалізацією. Саме органи влади відповідальні за створення мережі збирання і переробки сміття, особливо шкідливих відходів.
Незаконний видобуток природних копалин, варварські вирубки лісів, викиди виробництва, що отруюють повітря на ціле місто, знищення зелених насаджень заради надприбутків від забудови (замість перебудови старого житла і оновлення міста), переповнення планети сміттям – все це та подібне є гріх проти Божої заповіді, проти життя і здоров’я наших сучасників і нащадків. Усе назване великою мірою стосується і України. Нам особливо болить катастрофічний стан Дніпра, інших великих та малих річок через їх хімічне забруднення, розорення заплав та забудова берегів; знищення лісів у Поліссі, Карпатах, інших регіонах. Гріхом є не тільки власноруч вчинена шкода, але і потурання цьому, і отримання з того зиску, і байдужість, і мовчання на зло.
Цей гріх є тим більший для тих, хто має більше сили і влади. Адже кому більше дано, з того більше і спитається, говорить Господь (Лк. 12:48)”, – зазначає предстоятель.
