У середовищі Московського Патріархату існує перелік різноманітних «гріхів» для сповіді, який складається з 473 пунктів і здатний скоріше нанести вірянину психологічну травму, аніж врятувати душу.
Про це розповів релігієзнавець Дмитро Горєвой у програмі «Детектор. Релігії», що виходить на YouTube-каналі «DetectorUA».
Як зауважив експерт, подібні пам’ятки грішникам, ймовірно, були складені у монастирях РПЦ і стали особливо популярні серед вірян і духовних отців у дев’яності та нульові у Московському Патріархаті, як в Україні, так і в Росії, Білорусі та Молдові.
Він навів декілька прикладів так званих гріхів: «Не маю відчуття власного недостоїнства; боюся страждань; купався чи загоряв на людях; переймалася зовнішнім видом, вдягала перуку, відвідувала салони краси; дивився під час молитви у вікно; полюбляв каву чи міцний чай; використовувала до їжі приправу; сумувала при збитках; читав більше, ніж молився; радів, що настало свято і не треба працювати; любила теплоту та не хотіла бути у холодній кімнаті; перед церквою заходила до магазину; торгувався; відпочивав без потреби; працювала перукарем; мріяла про подорожі тощо».
Експерт погоджується, що цей список дійсно має перелік гріхів, але частина з того, що там є – це повсякденні справи або й взагалі нормальні життєві потреби, наприклад, відпочинок, догляд за собою. А подорожі і самореалізація – це взагалі звичайні речі, які потрібні для нормального психологічного стану або ментального здоров’я людини.
«Табуювання і заборони звичайних радостей життя – це дуже небезпечна річ, яка здатна сформувати в людині комплекси, неврози та вибити з психічної рівноваги. Так звані младостарці та псевдодуховні особи, які розповсюджують та практикують сповідь по таких списках, не допомагають людині впоратися з гріхом, а навпаки – ще більше травмують людину, нав’язують почуття провини, бо виконати це все просто не можливо», – наголосив Горєвой.
Великий пласт питань у таких збірниках присвячені сексуальному життю людини. «Питати таке на сповіді є щонайменше не коректним. Це особисте, інтимне життя людини. Якщо її щось турбує, вона сама скаже, але от розпитувати явно не треба. Тим паче монахам, які самі не мають сім’ї. Що вони можуть порадити шлюбній людині», – зауважив релігієзнавець.
Експерт також зауважив важливий ефект від такого постійного нав’язування людині відчуття провини: це врешті решт психологічно ламає людину і нею стає легко маніпулювати.
Більше того, додав Горєвой, такі дії небезпечні не тільки на рівні окремої людини, але й на рівні громади, суспільства. Зламана, подавлена людина не здатна критично мислити, не здатна до креативу, не може взяти на себе відповідальність та делегує прийняття рішень іншому. Фактично, так розвивається патерналізм.
«Пізніше це трансформується у те, що люди вірять у конспірологічні теорії, у пропаганду, у фейки. Обирають на виборах популістів та більше довіряють авторитарним правителям з образом міцних господарників, які все за тебе вирішать, аніж демократичним партіям та політикам», – пояснив Горєвой.
Також це впливає і на розвиток середнього класу: «Відстуність креативу вбиває галузь підприємництва і стартапів, що гальмує не тільки розвиток суспільства, але й розвиток економіки, погано впливає на експорт технологій та якість послуг».
«Нав’язаний комплекс постійної вини формує подавлений стан, роздратованість, невдоволення життям. Людина не вміє помічати гарні, позитивні речі, а фокусується лишень на негативі. Звідси переважає тотальна зрада, і не видно ніяких перемог», – додав експерт.
Втім, зараз окремі священники вже зрозуміли небезпеку цієї проблеми і намагаються її вирішити. Вже є приклади, коли духовенство Московського Патріархату критикує такі підходи і закликає до зваженої, адекватної сповіді.
Горєвой також звернув увагу на те, що у пострадянському просторі викривлене саме поняття покаяння. У грецькій мові, звідки і пішов сам цей термін, він називається «метанойя», що буквально перекладається як переміна розуму, зміна поглядів.
«Тобто первісний сенс покаяння у тому, аби повністю змінити своє ставлення до гріха, так його переосмилити, щоби він став настільки нестерпним, що про його повторення не могло би йти мови. Зрозуміло, що за такого підходу гріхами вважалися великі проступки, як от вбивство, обман, крадіжка, зрада, як шлюбна, так і зрада присяги, принципів, ідеалів тощо. Повсякденні речі, на кшталт «відволікся від молитви», «користувалася косметикою» чи «мав відпочинок», до цього явно не входять», – наголосив експерт.
