Синод РПЦ скасував те, чого раніше і не визнавав, а саме, “право Варфоломія виступати від імені всього світового Православ’я і представляти себе його лідером”. РПЦ ніколи офіційно такого права за Константинополем не визнавала і завжди його оскаржувала, акцентуючи увагу на рівноправності Помісних Церков.
Таку думку висловив богослов Кирило Говорун, коментуючи рішення Синоду РПЦ, який “скасував” вселенський статус Константинопольського Патріарха.
За його словами, це рішення Синоду буде першим формальним визнанням за Константинополем права першості в такій інтерпретації.
“Три думки з приводу Синоду, який “скасував” вселенський статус Константинопольського патріарха.
Перше: найжорсткіша реакція з боку РПЦ була не на ануляцію грамоти 1686 року, не на Томос про автокефалію ПЦУ, не на візит Патріарха Варфоломія до Києва, а на призначення Константинополем у вересні 2018 року двох екзархів. Цей парадокс демонструє, що реальних інструментів впливу після того рішення у РПЦ не залишилося.
Друге: РПЦ благословила те, за що розірвала спілкування з КПолем і церквами, що його підтримали, – дії на чужій канонічній території, а саме в Африці. Це означає, що якщо Константинополь був неправий, то неправа і РПЦ, а якщо РПЦ права, то і Константинополь мав рацію. Інакше це класичні подвійні стандарти.
Третє і найважливіше: Синод скасував те, чого раніше і не визнавав. А саме, “право виступати від імені всього світового Православ’я і представляти себе його лідером”. РПЦ ніколи офіційно такого права за Константинополем не визнавала і завжди його оскаржувала, акцентуючи увагу на рівноправності Помісних Церков. Це означає, що коли ситуація розсмокчеться – а вона обов’язково розсмокчеться, тому що розсмоктувалися і набагато гірші ситуації – тоді виявиться, що дане рішення Синоду буде першим формальним визнанням за Константинополем права першості в такій інтерпретації. Адже важливий такий нюанс: у праві відмовили особисто патріархові Варфоломію, який має це право ex officio. Це по суті означає визнання вселенського статусу за офісом. У цьому сенсі дане рішення – стратегічне і, в далекій перспективі – не таке вже неконструктивне”, – зазначив богослов.
