13 жовтня ПЦУ відзначає день пам’яті Святителя Михаїла — першого Київського митрополита. Митрополит Львівський і Сокальський Димитрій у своєму матеріалі спеціально для НВ розповідає про історію та традиції цього дня.
У переддень свята Покрову Божої Матері, 13 жовтня за н. ст., Церква творить пам’ять святого Михаїла — першого митрополита Київського і всієї Руси. Його поставив на засновану першосвятительську кафедру Константинопольський Патріарх Миколай Хризоверг. Життєписець характеризує його як мужа з премудрим розумом, освіченого, і що життям своїм він був немов святий. До нас не дійшло ніяких відомостей про життя святителя Михаїла до призначення його митрополитом в Русь. Літописці подають нам різні відомості про походження святого Михаїла. Одні кажуть, що родом він був сирієць, а інші – болгарин.
Уся діяльність першого Київського митрополита Михаїла була схожою на апостольські труди. У всьому йому сприяв та допомагав просвітитель Руси князь Володимир Великий зі своєю дружиною, візантійською принцесою Анною. Спочатку митрополит Михаїл охрестив усе князівське оточення: синів князя Володимира, князівську знать та військо. «Того ж самого часу сам митрополит Михаїл, — писав святитель Димитрій Туптало у своєму творі „Літопис-Синопсис“, — охрестив наодинці в криниці або на джерелі всіх дванадцятьох синів Володимира, яких мав від різних своїх жінок, і з того часу це джерело над Дніпром, де хрестились сини Володимира, й понині називається Хрещатик». Православна Церква України у богослужбових піснеспівах прославляє святителя Михаїла, як хрестителя першопрестольного града Києва, який «красується до цього дня ризою хрещення одягнений від тебе, святителю».
З наказу великого київського князя Володимира в один із днів відбулося хрещення киян світлом євангельської Христової істини. У самій столиці Руси святитель на честь свого небесного покровителя заклав монастир Святого Архистратига Божого Михаїла і при ньому церкву, яка тоді була ще дерев’яною. Так було покладено початок Києво-Михайлівському Золотоверхому монастиреві. Відомості про це ми знаходимо в ігумена Феодосія Софоновича, який у своїй «Кройніці з літописців стародавніх» помістив цікаву розповідь про повалення поганських ідолів під час Хрещення Руси. «І на відзнаку того, розповідають, перший при Володимирі митрополит Михаїл, посадивши ченців на горі, недалеко від того Беремища Чортового, на своє ім’я церкву Святого Михаїла збудував, адже як святий Михаїл чорта з неба скинув, так і тут він допоміг чорта у болвані з гори скидати».
Після хрещення киян святий Михаїл благословив князя Володимира на спорудження першої кам’яної Десятинної церкви на честь Успіння Пресвятої Богородиці.
Подібно до євангельського доброго пастиря, святитель Михаїл збирав по всій києво-руській землі стадо словесних овець. Він відвідував великі міста давньої Руси: Новгород Великий, Чернігів, Переяслав, Білгород, Володимир, Ростов Великий, хрестив тамтешніх жителів, настановляв в них єпископів та пресвітерів для прославлення імені Божого серед народу, просвітленого у вірі християнській.
На Київській митрополичій кафедрі святитель перебував недовго. Через чотири роки після офіційного хрещення Руси-України (†992) святитель спочив у Бозі. Його тіло було поховане в Десятинній церкві, яка на той час була ще ймовірно недобудованою. Близько 1103 року за печерського ігумена Феоктиста мощі митрополита Михаїла з невідомих причин були перенесені з Десятинної церкви до Антонієвих печер, а за печерського архімандрита Романа Копи і згідно з наказом російської імператриці Анни Іоанівни від 27 липня 1730 року перенесені 1 жовтня того ж року до Успенського собору Києво-Печерської лаври. Поблизу його раки з мощами був прикріплений просторий напис (у 64 рядки), який подає в своєму «Описаний Киево-Печерской лавры» митрополит Євгеній Болховтінов.
Деякі історики ще в XIX столітті ставили під сумнів історичні відомості, які свідчили про те, що першим Київським митрополитом був святитель Михаїл. І дійсно — одні літописи називали першим митрополитом Михаїла, а інші – Леонтія. Однак, архимандрит Києво-Печерської лаври Захарія Копистенський у своїй «Палінодії», яка вийшла друком у Києві 1621 року, досить чітко нам пояснює, звідки він взяв ім’я першого Київського митрополита Михаїла, а саме із візантійської хроніки Іоанн Зонари. Каталоги київських митрополитів, уміщені в «Патериконі» Сильвестра Косова 1635 р. та в «Тератургимі» Афанасія Кальнофойського 1638 р., це тільки підтверджують.
Успенський собор Києво-Печерської лаври був підірваний у листопаді 1941 року. Тому доля раки з мощами святителя Михаїла в подальшому — невідома. Швидше за все, вона була знищена від страшного вибуху при зруйнуванні собору, як і багато інших поховань, що знаходились у великій печерській церкві з давніх-давен.
Як би там не відрізнялися між собою історичні джерела та свідчення про першого митрополита Київського Михаїла, ми достовірно можемо сказати, що цей святитель є не вигаданою, а реальною постаттю, і саме першим Київським митрополитом, який вершив справу святого Володимирового хрещення, примножував труди святих рівноапостольних Кирила і Мефодія та їхніх учнів на теренах нашої держави, воскрешав святі наміри князя Оскольда та великої княгині Ольги.