Екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл (Аніщенко) в інтерв’ю Укрінформу поділився думками про те, якими мають бути сповідь і причастя.
Зокрема єпископ розповів, як відбуваються таїнства у Старопігії Вселенського Патріархату в Україні.
“Сповідь відбувається раніше, іншого дня. Це частина літургічного життя нашого храму. І воно диктується власним досвідом. Я колись починав служити на Волині. Пам’ятаю, як у часи Великого посту, коли йдуть сотні людей, то сповідь перетворюється на конвеєр. Коли в храмі до двох тисяч людей, літургія обмежена в часі, все зводилося до того, що священник читає розрішительну молитву. Не знаю, скільки користі людям, але й самого священника це привчає до формалізму. Сповідь у такому варіанті сприймається, як квиточок до Причастя”, – розповів екзарх.
За його словами, у Греції заведено, що священник та людина сідають разом і бесідують, дивляться в очі одне одному, бо емоційний контакт дуже важливий.
“І це дуже допомагає людині. Я побачив у Нотр-Дам де Парі практику сповіді, яка мені дуже сподобалась. Там були імпровізовані сповідальні у формі скляних кубів, на рівні облич – напилення, матові лінії. Зрозуміло, що сидять дві особи. Вони сидять за столом, але не видно – хто, не видно емоцій, але зрозуміло, що відбувається сповідь. Модернові сповідальниці – комусь це може здатися дивним. Але як концепт дуже цікаві. Це персональне спілкування. Ніхто не підпирає: давай бігом-бігом. До речі, у давні часи була практика, а в Греції збереглася вона й до сьогодні, що священник має право сповіді тільки через кілька років служіння з дозволу свого єпископа, коли він уже набув досвіду. І в цьому є свій сенс. Я прикладаю його до себе, я священником став у 22 роки – в цей час ми ще хлопці, які грають у футбол. Що ми можемо порадити або чого навчити? Тобто технічно зрозуміло, що у будь-якому віці священник може сповідати, але йдеться про глибинні змісти та якість сповіді”, – розповів єпископ.
