Проживаючи життя, людина схильна формулювати певні цілі, яких вона прагне досягнути і на втілення яких спрямовує зусилля. Вступ до університету, престижна робота, здобуття нової спеціалізації чи підвищення кваліфікації, створення сім’ї, подорож за кордон, перемога у змаганнях… І це цілком нормально, адже наявність таких цілей – а також свідомих дій, спрямованих на їхнє досягнення – надає життю певної осмисленості, відчуття розуміння свого призначення. Наявність життєвої цілі – це мотивація, що надає людині сил щоранку вставати з ліжка та діяти, і яка сповнює сенсом кожну щоденну дію. А досягнувши мети, людина почувається щасливою.
Про це розмірковує Предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній.
«Щоправда, коли усе життя вибудовується лише на конкретних цілях, людина більш схильна відчувати розчарування, коли через певні обставини їх не досягає. І навіть тоді, коли досягає – адже втіливши своє начебто «життєве призначення», вона ніби втрачає сенс життя, аж доки не сформулює нову мету, до якої прагнутиме надалі.
Тому так важливо крім окремих цілей-точок мати в душі й певну чесноту – цінність, ідеал, який можна зрощувати у собі щоденно. Бути добрим щодня і виховувати в собі доброту. Формувати в собі почуття справедливості і домагатися справедливості у світі.
Це може здаватися дуже непростим для розуміння, адже мова не просто про абстрактні поняття, але й про абсолютні – тобто такі, які в принципі не мають меж довершеності. Згадайте як закликав у нагірній проповіді Спаситель, виголошуючи: «Будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий» (Мф. 5: 48). Хіба здатна людина піднестися у досконалості до свого Творця? Та це не означає, що ми не маємо прагнути цієї досконалості.
Правда в тому, що наявність нібито недосяжної мети – це своєрідний «вічний двигун», внутрішній поштовх до дії навіть у моменти найбільшого занепаду духу. Навіть найменші дії для виховання гідних чеснот у собі вдосконалюють нас і примножують добро та любов у світі.
Тож прокинувшись уранці, помолившись, поставте собі прості запитання. Як я можу виявити доброту сьогодні? Що я можу сьогодні зробити заради миру? Який мій сьогоднішній вчинок послужить встановленню справедливості?
Пам’ятайте, що цілі й досягнення минущі. Це цеглинки у будівлі вашого життя. Їх багато, у цілому вони взаємозамінні, але новий «ряд цеглинок» не встановити, не завершивши попередній, і без них уся будівля буде неповноцінною.
Та фундаментом і головними опорними конструкціями в ній мають стати постійне вдосконалення у чеснотах та виховання гідних якостей у собі – адже саме вони є найбільш постійними, надійними та незмінними», – зазначає Епіфаній.
