Предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній благословловив вірянам повне послаблення постових обмежень у їжі, коли цього вимагають зовнішні обставини. “Адже тягар війни є значно важчим і не мудро буде до нього додавати ще щось”, – зазначив він.
За його словами, справи милосердя, моральна і матеріальна підтримка тих, хто поруч, надання розради, притулку, допомоги – все це той піст, який потрібен і нам самим, і нашим ближнім.
“Як відомо, піст для християн складається з духовної та тілесної частини. Духовно ми присвячуємо у постові дні більше уваги молитві, покаянню за гріхи, богослужінню. А тілесно ми обмежуємо себе у їжі та різних задоволеннях.
Війна, у вогненному вирі якої ми зараз живемо, кардинально змінює форму посту, але не може змінити його сутність – самообмеження заради духовної досконалості.
Хіба воїни зараз не обмежують себе, коли жертовно стоять на передньому краю боротьби з ворогом? Хіба не обмежують себе лікарі, волонтери, ті, хто приймають біженців та допомагають їм? Тому цьогорічний піст для всіх нас буде справді винятковим, як піст жертовності.
Безперечно, що для тих, хто може і здатен постувати згідно з традицією, духовно корисним буде її дотримуватися. Але всі решта у тому, що стосується їжі, маєте діяти на власний розсуд, відповідно до обставин. Як архіпастир я благословляю вам повне послаблення постових обмежень у їжі, коли цього вимагають зовнішні обставини. Адже тягар війни є значно важчим і не мудро буде до нього додавати ще щось.
Справи милосердя, моральна і матеріальна підтримка тих, хто поруч, надання розради, притулку, допомоги – все це той піст, який потрібен і нам самим, і нашим ближнім.
Але окрім тілесної складової посту є ще й духовна складова. Ми звикли до того, що в цей час маємо особливі постові служби в храмах, приступаємо до сповіді та причастя. Де можливо слід виконувати церковний устав. Але в місцях бойових дій, під ворожими обстрілами, на тимчасово окупованих територіях слід найперше цінувати життя і безпеку пастиря і пастви. Тому благословляю там, де вимагають обставини військового часу, змінювати час і місце богослужінь та інші уставні норми на розсуд священника. Хто не має можливості бути на молитві в храмі, але може дивитися трансляції служб – нехай чинить так. Хто і цього не може – нехай сам помолиться так, як дозволяють обставини.
Те саме стосується і сповіді та причастя. Де можливо – слід сповідатися і приймати причастя. Де обставини не дозволяють цього, нема священника і богослужіння – можна використовувати щоденне сповідання гріхів, вміщене у вечірніх молитвах з Молитовника, додаючи до них ті гріхи, які там не вказані, але в яких викриває вас совість. І коли ви щиро від серця розкаюєтесь у гріхах, то нехай Господь Своєю благодаттю і людинолюбством простить і помилує вас”, – сказав він.
