Бажання місцевої влади «якось вирішити» церковне питання на своєму рівні цілком зрозуміле, але його слід реалізовувати у законний спосіб.

Релігієзнавець Дмитро Горєвой дав поради, що в цій ситуація могла б зробити місцева влада, пише Главком.

За його словами, УПЦ МП досі так і не виконала норм закону про перейменування і не змінила офіційної назви у своїх статутах. І якщо процес перейменування Київської митрополії, єпархій, монастирів та синодальних установ заблокував своїм рішенням сумнозвісний Київський окружний адмінсуд Вовка, то на парафії це рішення не розповсюджується і вони повинні були змінити назву. Повинні, але не зробили.

“Вони перевищили часові ліміти, встановлені законом. А далі вони втратили чинність своїх статутів. Тобто тепер ці юридичні особи не можуть вступати ні в які правочини, оскільки їхній установчий документ не дійсний. Він не відповідає чинному законодавству. Де-юре, вони не можуть ні відкрити рахунок у банку, ні укласти договір з комунальними закладами тощо. Хоча де-факто це не завжди може виконуватися”, – зазначив Горєвой.

За його словами, місцева влада в нових політичних реаліях могла б ухвалити політичні рішення, але які б містили правові наслідки. Наприклад – ухвалити документ, який би закликав громади УПЦ МП виконати Закон про перейменування.

“Майже з впевненістю кажу, що церква би цього не зробила. Бо якщо не перейменувалися до війни і до їхнього Помісного собору у Феофанії, то вочевидь вже точно не перейменуються зараз, коли все російське не тільки в Україні, але й в усьому світі є токсичним.

І далі у такій декларації місцева влада може спокійно прописати, що в разі відмови від приведення статутів релігійних організацій до вимог чинного законодавства, вона, тобто місцева влада, залишає за собою право розірвати усі договори про комунальне обслуговування (водо- і газопідведення, електропостачання, вивіз сміття тощо) з тими релігійними організаціями, чиї статути порушують чинне законодавство.

Формально це не є ліквідацією і не суперечить законодавству, а по-суті суттєво ускладнює функціонування”, – каже релігієзнавець.

Таким чином місцева влада може в межах своїх повноважень реагувати на діяльність релігійних організацій, не порушуючи при цьому норм чинного законодавства.

Comments are closed.