З усіх вшанувань святих Церква встановила лише три урочистих святкування, пов’язаних з прославленням народження: Різдво Христове, Різдво Богородиці та нинішнє – Різдво Іоана Предтечі.
Про це розповіли в ПЦУ.
Святкування це безпосередньо пов’язане з відзначенням Різдва Христового, бо 6 місяців відділяє в церковному календарі ці дві події. Підставою ж для такого зв’язку є свідчення з Євангелія, про що читаємо у святого апостола і євангелиста Луки: коли архангел Гавриїл благовістив Діві Марії воплочення Сина Божого, то сказав: «Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною» (Лк. 1: 36).
Пресвята Діва Марія та мати Предтечі, праведна Єлисавета, були двоюрідними сестрами. Іоан Предтеча народився на шість місяців раніше за Спасителя. Відомо, що поява на світ Іоана Хрестителя стала для його батьків даром Божим, адже в похилому віці за Божим Промислом відбулося зачаття і народження Предтечі.
Зі Священного Писання дізнаємося, що батьками Іоана Хрестителя були священник Захарія та праведна Єлисавета, що жили в стародавньому місті Хевроні, досягли старості, але дітей не мали. Якось праведний Захарія під час богослужіння в Єрусалимському храмі побачив архангела Гавриїла, який звістив, що у Захарії народиться син, який буде провісником очікуваного Старозавітною Церквою Спасителя – Месії: «Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан; і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє, бо він буде великий перед Господом» (Лк. 1: 13 – 15).
Захарія зніяковів, злякався. Він засумнівався, що на старості можна мати сина і просив знамення. Воно було дано йому, будучи одночасно й покаранням за невіру: Захарія був уражений німотою до виконання слів Архангела. А коли настав час і свята Єлисавета народила сина, всі родичі та друзі раділи разом із нею. «І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією. На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном. І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим. І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його. Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі. І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога» (Лк. 1: 59 – 64).
Іоана Предтечу в дитинстві теж спіткала доля біженців. Адже, як відомо, після народження Спасителя цар Ірод наказав убити всіх немовлят. Почувши про це, свята Єлисавета, аби врятувати життя малого сина, втекла з ним у пустелю й переховувалась у печері. Святий Захарія залишився в Єрусалимі і звершував своє служіння в храмі. Ірод послав до нього воїнів з наказом відкрити місце перебування немовляти Іоана та його матері. Захарія відмовив, через що його було вбито. Праведна Єлисавета з сином продовжувала жити у пустелі і там померла. Далі Іоан жив сам у пустелі до того часу, як вийшов на проповідь про покаяння і сам сподобився хрестити Господа нашого Ісуса Христа.
Тож сьогодні ми святкуємо не просто народження ще однієї людини, навіть і праведної, угодника Божого – ми прославляємо Іоана Хрестителя як служителя великої тайни нашого спасіння, як пророка, який не лише сучасних йому юдеїв, але все людство закликає: «Покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне» (Мф. 3: 2) та «Створіть плоди, достойні покаяння» (Лк. 3:8).
