Хрещенська і Богоявленська вода – це назви, по суті, однієї й тієї ж святої води – великої агіасми. В перекладі з грецької це слово означає «святиня» – тож саме агіасмою називають воду, освячену за особливим Великим чином з нагоди свята Хрещення Господнього або Богоявлення, розповіли в ПЦУ.
Спочатку нагадаємо, що Хрещення Господнє і Богоявлення – це назви одного свята, яке відзначається за новим календарем 6 січня. В народній традиції його називають також Водохреща або Йордан. Це свято встановлене на спомин події прийняття Спасителем Хрещення від Іоана Предтечі у водах Йордану. А Богоявленням його називають тому, що під час Хрещення Господа Ісуса Христа Бог явив Себе у Трьох Іпостасях – Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий: Син Божий хрестився в Йордані, Дух Святий зійшов на Нього у вигляді голуба, а Бог-Отець промовив з небес: «Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мф. 3: 17).
Тепер повернемось до освячення води з нагоди цього великого свята. Воно є унікальним, бо звершується за Чином великого освячення води лише двічі на рік. В інший час, впродовж року освячення Церквою води називають малим водосвяттям. Вона теж є благословенною, але унікальність Чину великого водосвяття вирізняє її, через що саме цю богоявленську (хрещенську, йорданську) воду ми звемо великою агіасмою, тобто великою святинею.
Чин великого освячення води звершують двічі: у Навечір’я Богоявлення (5 січня) та в саме свято Хрещення Господнього (6 січня). Така традиція має історичне пояснення: давні християни у Навечір’я Богоявлення звершували хрещення оголошених – тих, хто готувався прийняти Таїнство Хрещення. Тому воду в цей день освячують у храмах. А Єрусалимська Церква встановила традицію на Богоявлення звершувати урочистий хід на річку Йордан і освячувати воду там – на спомин про подію Хрещення Спасителя. Тож 6 січня за новоюліанським календарем після літургії відбувається освячення води також і на відкритих водоймах. Але ці «води» освячуються за однаковим Чином великого водосвяття, набувають однакової благодаті. Тож не варто їх виокремлювати і тим більше приписувати одній із них «більшу» чи «меншу» силу.
Освячена вода – не чарівна, але має благодатні (насамперед, для духа людини) властивості для тих, хто з вірою її приймає. Немає потреби запасатися багатьма літрами великої агіасми, бо не від кількості води залежить святість і міра отриманих дарів божественної благодаті, а від того, як ви наближаєтеся до Господа, від вашого способу життя, ваших змін в душі, віри, ваших діл. З твердою вірою, відкритим серцем і чистою душею навіть крапля агіасми може освятити людину.
