Стрітення Господнє – останнє дванадесяте свято перед Великим постом, воно також завершує 40-денний різдвяний цикл. Це свято – єдине з дванадцяти великих свят церковного року, яке за уставом одночасно є Богородичним і Господнім. Бо згадуючи описану в Євангелії подію, відзначаючи Стрітення, ми водночас вшановуємо і Господа, і Його Пречисту Матір.
Про історію і значення свята розповіли в ПЦУ.
Євангельська подія, на спомин якої було встановлене це свято, відбулася на 40-й день після народження Господа Ісуса Христа. Виконуючи тогочасний закон, Богородиця та праведний Йосиф Обручник принесли Богонемовля до храму, щоби посвятити Його Богові і віддати за Нього символічну жертву (плату).
На іконах Стрітення Господнього бачимо дві голубки, які тримає в руках Йосиф Обручник. Це і є та необхідна символічна жертва, яку потрібно було принести за тогочасним законом: «…повинна принести однолітнього агнця у всепалення і молодого голуба або горлицю в жертву за гріх, до входу в скинію зібрання до священника… Якщо ж вона не в змозі принести агнця, те нехай візьме двох горлиць або двох молодих голубів, одного у всепалення, а іншого в жертву за гріх». Як бачимо, земна родина Сина Божого не була заможною, вона принесла в жертву голубів.
Свідками тої події стають двоє праведників – старець Симеон і пророчиця Анна. Дух Божий приводить їх до храму в час, коли земні батьки принесли туди Немовля Ісуса. Симеон і Анна стають ніби втіленням всього очікування людства на прихід Спасителя. Вони, як нащадки Адама і Єви, ніби представляють їх, наших давно померлих внаслідок гріхопадіння прабатьків, щоби з радістю засвідчити виконання Божої обіцянки. Вони стають свідками здійснення давніх обітниць.
Старець Симеон пророкує також про служіння, яке здійснила і ще має здійснити Діва Марія. Він каже про меч, який має пройняти душу Пречистої, тобто про майбутні страждання, яких зазнає Вона, бачачи розп’яття і смерть на хресті Сина Свого, попереджає про неосяжний біль материнського горя. Але Діва Марія не вагалася виконати волю Божу.
Тому в нинішнє свято ми вшановуємо не лише Господа, але водночас вшановуємо і Пречисту Богородицю, вшановуємо Її глибоку довіру до Бога, Її душевні страждання і Її духовну перемогу, коли віра справдилася і Вона побачила Сина Свого воскреслим з мертвих. Прикладом Своїм Діва Марія закликає і нас довіряти Богові не лише тоді, коли ми можемо розумом усвідомити наслідки виконання волі Божої, але і коли ці наслідки для нас залишаються незнаними і незрозумілими.
