Сьогодні Велика середа – особливий день, в який Свята Церква згадує момент, коли апостол Іуда, один із дванадцяти найближчих учнів Ісуса Христа, зважився на зраду Вчителя. «30 срібників» – тепер відомий вислів, який характеризує зраду.
Чи це була велика чи мала сума, якими були обставини цієї зради і що сталося з тими 30 срібниками далі – пояснюють в ПЦУ.
Це сталося через пристрасть сріблолюбства Іуди. А підштовхнуло його до вчинення зради ось що. В Євангелії перед зрадою описано подію, де жінка ллє на голову Христа дорогоцінне миро. Там Іуда говорить: навіщо така витрата, таке марнотратство? Хіба не краще було б продати це дорогоцінне миро і роздати все убогим? Але зовсім не про вбогих думав тоді Іуда. «Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодієм. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали» (Ін. 12: 6). Іуда був скарбником, у нього була скринька з грошима і він ними розпоряджався…
Напевно, Іуда мріяв про земного царя, того, хто ввійде в Єрусалим, дасть перемогу народові, прожене кесаря з його військами, сяде в Єрусалимі на престолі, а він буде при ньому «міністром фінансів»… Але Ісус чітко дав зрозуміти, що цього не буде. Господь постійно говорить, що Йому належить постраждати, що Його мають вбити. Іуда бачить до чого все йде. Він розуміє, що потрібно шукати якийсь «вихід». Тому йде до первосвященників і запитує: «Що хочете дати мені, – і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників. І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його» (Мф. 26: 15 – 16).
Так збулося пророцтво старозавітного пророка Захарії, який говорить: «І сказав мені Господь: кинь їх у церковну скарбницю, – висока ціна, в яку вони оцінили Мене! І взяв Я тридцять срібників і кинув їх у дім Господній для гончара» (Зах. 11: 13).
30 срібників – це скільки?
Срібник – це срібний сикль (євр. «шекель»). Кожний срібник дорівнював 4 драхмам (тетрадрахмі). В Новому Завіті зустрічаємо свідчення, що 1 день праці найманого робітника коштував 1 динарій (це старовинна римська монета, яка в часи Христа дорівнювала 1 драхмі). Тобто, 30 срібників – це, умовно, оплата праці пастухові чи працівникові на виноградниках (Мф. 20: 2) за 120 днів, тобто за 4 місяці, за квартал праці звичайного робітника.
Водночас, у старозавітному законі йдеться про те, що якщо хтось уб՚є чужого раба, то він має дати господареві компенсацію в розмірі 30 срібників. Тож, це не була на той час якась надзвичайно велика сума. І коли первосвященники оцінили життя Ісуса Христа в 30 срібників, то цим вони ще раз висловили стосовно Нього свою зневагу, давши за Нього «ціну» раба.
Що сталося з Іудиними 30-ма срібниками?
Про це детально сказано в Євангелії від Матфея: «Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам, кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам. І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився. Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови. І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх. Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня. Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля, і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь» (Мф. 27: 3 – 10).
На всі віки Іуда Іскаріотський став уособленням зрадництва, а його ці 30 срібників – символічною ціною за всяку зраду. Нехай протягом історії людства імена зрадників були різними, та й грошові винагороди значно вищими, але всі вони назавжди будуть називатися іудами, а їхні зрадницькі здобутки – срібниками, за які колись купили «землю крові»…
