«Ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь» (Мф. 28: 20) – так завершується не лише Євангеліє від Матфея, таким є підсумок всього земного служіння Сина Божого.
Він вознісся від землі на небеса, але не зник; вознісся, але не полишив нас. Він був забраний хмарою з очей учнів, як читаємо про це зі свідчення книги Діянь святих апостолів, але Він назавжди залишається у зібранні вірних, бо так обіцяв: «Де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них» (Мф. 18: 20), розповідають в ПЦУ.
Сьогоднішнє свято дуже важливе. Воно нагадує нам про одну з головних подій Священної історії, яка стала довершенням нашого спасіння і має безпосереднє відношення до кожного з нас. Це свято ознаменовує ту мить, коли Спаситель з плоттю, у повноті Своєї людської природи, піднісся до небес і сів праворуч Бога-Отця. Вознесіння Господнє – це підтвердження примирення Бога й людства, яке відкриває небеса й для всіх нас – тих, хто вірує в Господа і живе за Його настановами.
Зі Священного Писання знаємо, що Христос тілесно, видимим чином та при багатьох свідках вознісся на небо. Але Він дав людству обітницю, що залишається з нами, «по всі дні, до кінця віку». Ця обітниця Божа є незмінною істиною: таємничо перебуваючи на небесах, Спаситель не полишив нас на самоті, але повсякчас благодіє і допомагає нам. Господь присутній скрізь: Він – у лікарнях, у домівках, Він – посеред нас, стукає у двері наших сердець, відкриває шлях на Небеса для всіх, хто бажає наслідувати з Ним вічне життя. Він присутній у Церкві, у святій Євхаристії. І щоразу, коли ми звершуємо у храмах Божественну літургію, ми особливо відчуваємо цю Божу присутність. І хоча ми не бачимо Спасителя так, як бачили Його апостоли, але ми віримо і стверджуємо, що воістину Христос посеред нас!
