Митрополит Київський і всієї України Епіфаній 7 липня 2024 року, в неділю Всіх святих землі Української, очолив Божественну літургію у Свято-Георгіївському чоловічому монастирі на Козацьких могилах (с. Пляшева Рівненської області).
Про це повідомляє пресслужба ПЦУ.
Предстоятелю Православної Церкви України співслужили митрополит Вінницький і Барський Симеон, митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, митрополит Переяславський і Вишневський Олександр, митрополит Рівненський і Острозький Іларіон, архієпископ Луганський і Старобільський Лаврентій, архієпископ Володимирський і Нововолинський Матфей, архієпископ Тернопільський і Бучацький Тихон, архієпископ Вишгородський Агапіт, єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій, єпископ Рівненський і Сарненський Гавриїл, єпископ Богуславський Арсеній, намісник обителі архімандрит Софроній (Бордюк), місцеве та запрошене духовенство.
За богослужінням молилися віряни, які приїхали з різних куточків України, захисники України, начальник Рівненської ОВА Олександр Коваль, меценати та інтелігенція.
Після прочитання Євангелія Предстоятель виголосив першосвятительське слово проповіді та возніс особливу молитву до Господа в час, коли Батьківщина в небезпеці.
Митрополит Епіфаній наголосив, що протягом багатьох років можна було почути нарікання, що спогад Берестецької битви – це спогад про поразку козацького війська, але водночас тут була засвідчена духовна перемога.
“Козаки, як сини українського народу, тут показали свої найкращі риси. Такими рисами є вірність Богові та батьківській вірі, вірність Православній Церкві, за права і свободу якої вони боролися. Тут вони засвідчили також жертовну любов до рідного народу. Адже те, за що вони боролися – це права, гідність, свобода для українців. Тут козаки виявили незламність духу, бо хоча і мали перед собою велике військо супротивників, але не втекли у страху, не зрадили побратимів і самих себе, не скорилися перед чужою могутністю.
Страх смерті, зрада союзників, ворожа сила, несприятливі обставини – ніщо не похитнуло їхнього прагнення вибороти права і вольності для своєї рідної Церкви і свого рідного народу. І саме тому пошану до подвигу борців за свободу і незалежність, які поклали тут свої голови, наш український народ несе крізь століття.
Вони не змогли перемогти у тій битві, але завдяки їхньому незламному духові та їхній звитяжності Україна не зникла. Крізь різноманітні історичні бурі наш народ і далі несе вогонь любові до своєї землі, до своєї історії, мови, культури, до всього, що робить нас дітьми України – несе завдяки тим подвигам, які здійснили наші попередники.
Тепер, як і не раз у давні часи, наше військо стоїть у бою перед значно більш сильним ворогом. Але незламний дух козацької жертовної любові до України надихає сучасних героїв-воїнів так само, як надихав наших дідів і прадідів. І якщо тоді Україна боролася майже самотня, не маючи могутніх і вірних союзників, то тепер на нашому боці – демократичній світ, люди доброї волі з різних країн і народів. І ми віримо, що з Божою допомогою Україна буде захищена від планів російської імперії зла стерти саме наше ім’я і саму пам’ять про наш народ.
Ми просимо про допомогу в цій праведній боротьбі у всіх святих нашого краю, всіх, хто своїми життям і подвигом пов’язаний з українською землею і родом нашим. Ми просимо допомоги та захисту у новомучеників та сповідників ХХ століття, які від безбожників постраждали – адже саме нащадки тих чекістів і більшовиків, дітей сатани, нині знову заливають кров’ю невинних нашу землю”, – сказав Предстоятель.
Також під час відправи лунали молитовні прохання за воїнів, які захищають Україну, за владу і наш народ та за спокій душ усіх полеглих оборонців Батьківщини й мирних жителів.
Після літургії Предстоятель Української Православної Церкви у співслужінні архієреїв та духовенства звершив літію за упокій загиблих у автокатастрофі на Рівненщині, а також за спокій душ полеглих українських козаків, які незламно боролися за Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ, та поклали життя у битві під Берестечком.
Митрополит Епіфаній після заупокійної молитви взяв участь в урочистій ході та покладанні квітів до пам’ятника героям Берестецької битви.
