На ухвалення закону про заборону Московської Церкви чекають і в середовищі МП в Україні. Бо духовенство й вірні бачать, що митрополита Онуфрія та інших очільників вони ніяк не можуть переконати і ніяк на них не здатні вплинути. Тому сподіваються, що хоча б державний закон звільнить їх від рабства Москви.
Таку думку висловив Митрополит Київський і всієї України, предстоятель Православної Церкви України Епіфаній у своєму виступі на десятому засіданні Клубу LB.ua.
За словами Предстоятеля ПЦУ, закон, про необхідність якого говорять уже кілька років, життєво необхідний.
“Це як закон про заборону рабства. Це як закон про заборону домашнього насильства. Цей закон — єдиний спосіб захистити свободу віросповідання для тих, хто не може й не хоче її захищати, віддавшись у добровільне служіння Москві.
Кремль, на відміну від багатьох у нас, дуже добре розуміє значення такого закону, розуміє, що його ухвалення зіставне за наслідками з ухваленням американським Конгресом надання допомоги Україні. Згадаймо: НАТО й Церква були для дипломатів Путіна головними досягненнями за підсумками боротьби проти України в часи Віктора Ющенка. І за ці півтора десятиліття нічого не змінилося, бо захистити Україну від знищення Московією здатні лише сила духу й сила зброї”, – наголосив Епіфаній.
Він зазначив, що питання закону має три ключові складові.
“Перша — чи потрібен він? Однозначно потрібний. Він не забороняє релігійної діяльності в Україні, але має зупинити одне — використання релігійних спільнот України з боку Росії. У нас заборонені російські банки й медіа, партії та інші структури. На цьому фронті не має залишатися без захисту одна з найбільш важливих і вразливих ділянок.
Православне вчення, на відміну від католицького, не передбачає релігійного обов’язку бути підлеглими якомусь єдиному у світі ієрарху. Ніякого релігійного обов’язку бути під владою Москви нема — це суто політична концепція. Тому заборона російським релігійним центрам мати владу над українськими релігійними спільнотами жодним чином не зачіпає свободу віри, а навпаки — захищає її від кремлівської тиранії.
Друга складова — який закон потрібен? Закон демократичний, який передбачає аналіз, судову процедуру, можливість оскарження. Цей закон має на меті не карати, а захищати.
Чи пропонований законопроєкт відповідає такому баченню? Загалом так. Навколо деталей тривають суперечки. Але наша позиція — краще мати недосконалий закон, який надалі можна поліпшити, ніж не мати ніякого. А те, що потребуватиме поліпшення, можна буде поліпшити через подальше внесення змін до вже чинного закону.
Третя складова — підтримка всієї цієї концепції релігійною спільнотою України. На зустрічі Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій зі спікером парламенту ще у квітні минулого року наша спільнота, у тому числі представники МП, не сказала, що ми «за збереження зв’язків з Москвою». Ніхто не сказав, що заборонити діяльність московських центрів в Україні не можна. Ба більше — весь цей час фактично всі головні спільноти України: християни, мусульмани, юдеї — підтримують бачення, викладене раніше.
Якби такий закон загрожував релігійній свободі, то релігійні об’єднання, які в минулому багато постраждали від влади — і царської, і радянської, — не мовчали би. І так було: низки пропозицій депутатів релігійна спільнота не підтримала саме тому, що вони можуть бути використані проти принципів релігійної свободи.
Тому, маючи фактично консенсусну підтримку з боку релігійних діячів України, ґрунтуючись на розумінні глибини й небезпеки викликів, яким має протидіяти закон, усвідомлюючи, що питання не лише назріло, але й давно перезріло, ми просимо зробити все можливе, щоби пролом в обороні, через який «русскій мір» ллє отруту в душі українців, був нарешті закритий.
Цього, до речі, чекають, як не дивно звучатиме, і в середовищі МП в Україні. Бо духовенство й вірні бачать, що митрополита Онуфрія та інших очільників вони ніяк не можуть переконати і ніяк на них не здатні вплинути. Тому сподіваються, що хоча б державний закон звільнить їх від рабства Москви”, – зазначив Предстоятель ПЦУ.
