Завтра ми відзначатимемо одне з найулюбленіших вірянами серпневих свят – Преображення Господа Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа.
Про сенс цього свята розповіли в ПЦУ.
Преображення (грецькою μεταμόρφωσις, лат. transfiguratio) означає «перетворення, зміна форми, метаморфоза». Так називається одна з найважливіших подій євангельської історії, що сталася незадовго до останньої Пасхи Ісуса Христа. Про цю подію оповідають три євангелисти: Матфей, Марк і Лука. Тоді Спаситель постав перед найближчими Своїми учнями у сяйві Божественного світла, явивши, що Він є істинний Син Божий, Який поєднав в одній божественній Особі дві природи – божественну й людську.
Господь явив Божественну славу Своїм учням – апостолам Петру, Якову та Іоану – щоби укріпити їхню віру. «Господь явив їм Царство Своє, ‒ пояснює святий Єфрем Сирін, ‒ перед Своїм приниженням і честь свою перед безчестям Своїм, для того, щоб коли буде схоплений і розіп’ятий юдеями, вони знали, що Він розіп’ятий не через неміч, а через Своє благовоління, добровільно, задля спасіння світу».
Особливістю цього свята є також благочестива традиція освячувати в цей день виноград та плоди, які достигають на цей час. Зазвичай, у нас це яблука, сливи, ранні груші тощо. Ця традиція йде корінням ще в часи Старого Завіту: «Початки плодів землі твоєї принось у дім Господа, Бога твого» (Вих. 23: 19). Вона нагадує нам про те, що все на цій землі – від Бога, що «ми Ним живемо‚ і рухаємось‚ і існуємо» (Діян. 17: 28).
