Священник – це сан служителя Церкви, а капелан – це форма виконання священником свого покликання та обовʼязків у особливих умовах.
Про це пояснюють в ПЦУ.
Священники – це служителі, які через Таїнство священства, через рукопокладання (грецькою мовою «хіротонія»), одержують особливий дар благодаті Святого Духа для священного служіння Церкві Христовій. Священники (ієреї, пресвітери) – це другий, середній між дияконом та єпископом, ступінь церковної ієрархії. Священники можуть звершувати за даною їм благодаттю всі богослужіння і Таїнства (за винятком хіротонії нових священнослужителів, освячення мира й антимінсу – на це мають право лише особи в сані єпископа).
Капеланом називається такий священнослужитель, який має богословську освіту, спеціальну підготовку і здійснює своє служіння для окремої спільноти, певних груп людей. Капелани можуть бути військові, медичні, пенітенціарні та інші. Військові капелани, окрім вищої богословської освіти, повинні також мати підтвердження навчання за спеціальною програмою у відповідних вищих військових навчальних закладах ЗСУ.
Капеланське служіння обумовлене особливостями місця і спільноти, для яких воно звершується. Якщо парафіяльний священник звершує служіння для громади, яка складається з дуже різних людей, то капелан – для загалом однорідної групи: для військових, для лікарів та хворих (медичний капелан), для увʼязнених (пенітенціарний).
Військові капелани в Україні стали по-особливому затребувані з початком війни яку в 2014 році розв’язала проти нас росія. Спочатку священники служили на передовій разом з українськими військовими на волонтерських засадах. Узаконили статус військового капелана в грудні 2021 року, а в березні 2022-го, вже під час повномасштабної війни, відповідний закон вступив в дію. Відтепер військовий капелан прирівнюється до військовослужбовця ЗСУ, Нацгвардії чи Державної прикордонної служби України.
Військовий капелан є представником певної релігійної організації чи конфесії у війську, але він надає духовну підтримку людям будь-якого віросповідання, не нав’язуючи іншим своїх релігійних поглядів, при цьому не відмовляючись від власних переконань. Капелан надає духовну підтримку всім, незалежно від їхньої віри чи навіть її відсутності.
Ці священнослужителі проходять особливу підготовку у сфері душпастирської опіки воїнів, вони мають бути відповідно психологічно підготовленими. До того ж, військові капелани звершують своє служіння в умовах, які дуже відрізняються від умов служіння звичайних священників. Паства військових капеланів – активна, фізично сильна, озброєна, часто перебуває у неспокійному, нестабільному душевному настрої.
Душпастирська опіка капелана – це не повчати, не вказати на щось, а вислухати, підтримати, встановити довірливі відносини, стати другом, побратимом. Тому і кредо військових капеланів – «Бути поруч».
В Україні на державному рівні поки ще не встановлено офіційного Дня капеланів. Але традиційно Православна Церква України вшановує капеланів у день пам’яті святителя Мартина Милостивого, єпископа Турського, який, з огляду на обставини, приклад і досвід його власного життя, є їхнім небесним покровителем. Завтра, 12 жовтня, подякуймо нашим капеланам!
