Коли чуєш на свою адресу чи адресу своїх близьких прокльони і лайку, мимоволі виникає бажання цього не чути, віддалитися, закритися, відгородитися від них і від людини, яка їх поширює, аби не почуватися «забрудненим». І це цілком адекватна реакція духовно здорової людини на нестримний спалах зла, вилив чиєїсь пекучої ненависті, сплеск руйнівного гніву, якими є по суті людські прокляття.
Як на це реагувати? Про це розповіли в ПЦУ.
«Не платiть злом за зло або лихослів’ям за лихослів’я; а, навпаки, благословляйте, знаючи, що ви на це покликанi, щоб успадкувати благословення» (1 Пет. 3: 9) – таку чітку відповідь на це запитання знаходимо в першому Посланні святого апостола Петра, у Новому Завіті.
Загалом варто розуміти, що прокляття є запереченням благословення. Гріховне, беззаконне прокляття, подібно до всякого іншого зла, своєї сутності не має, воно не здатне до творення, а лише до руйнування. Воно, як паразит, як хвороба, як гниття, що розкладає поживне, роблячи з нього непотріб…
І якщо говорити про прокляття від людини, то, найперше, воно розкладає і псує душу того, хто проклинає. А щодо того, кого проклинають, то подібно, як із вірусною хворобою: реакція людини залежить від міцності її «імунітету». Тобто, якщо людина стикається з раптовим виливом на неї негативу, маючи міцну віру, мир у серці, розважливість – вона не буде вразливою перед прокльонами слабкої людини.
Зазвичай одні люди проклинають інших, перебуваючи у стані порушеної душевної рівноваги, в стані душевного болю, хвороби. Людські прокляття – це зовнішні вияви внутрішнього гніву, злості, ненависті, заздрості і нетерпимості. Все це – поняття протилежні любові і добру, а тому користі приносити не можуть.
«Якщо людина когось проклинає, то це значить, що в неї є злоба. Людина проклинає іншу людину, коли з пристрастю, з обуренням бажає їй зла, – повчає преподобний Паїсій Святогорець. – Той, на кого спрямовано проклін, може мучитись в цьому житті. Однак той, від кого виходить проклін, мучиться в цьому житті і буде мучитися в житті іншому. Тому що, якщо він не покається і не висповідається, то там буде покараний Богом як злочинець».
Але ви запитаєте: як же не проклинати ворога? Краще зло не проклинати, а присікати, боротися з ним. Бо проклинаючи його, ви чините дії, які уподібнюють вас до джерела цього зла, до диявола. Зло перемагається добром: наших ворогів засліплює ненависть, а нам освічує шлях любов, а допомагає взаємопідтримка, братерство, небайдужість, єднання. Це і є те добро, яке здатне перемогти зло – дієвіше за будь-які прокльони.
