Сьогодні Церква вшановує пам’ять великомучениці Варвари. Про життя і мученицьку смерть святої розповіли в ПЦУ.
Свята великомучениця Варвара народилася в сім’ї язичника Діоскора. Хоча в її оточенні не було християн – зі зрозумілих причин – вона знайшла свій шлях до Господа саме завдяки тому, що відмовилася сліпо вірити в богів свого батька.
Милуючись світом з вікна вежі, де її заточив батько, охороняючи від наполегливих залицяльників, юна Варвара запитувала у служниць та виховательок: хто сотворив сонце, зорі, ліси, річки, поля, усе прекрасне, що є у світі? Служниці відповідали: боги твого батька.
У Варвари не було жодної іншої відповіді, та вона розуміла: це не може бути так. Золоті, срібні, дерев’яні статуї в саду, яким поклонявся її батько, були самі створені людиною, – як же вони могли створити щось настільки величне і прекрасне, як цілий світ навколо? Той, Хто сотворив світ, мав мати власне буття, власну здатність до творення. Дійшовши до цього своїм розумом, свята Варвара змогла відкрити Господу свою душу та знайти в Ньому істинне спасіння.
Діоскор не схвалив навернення дочки в християнство, жорстоко катував її, а пізніше стратив власною рукою. Передання свідчить, що за це його спіткала кара Божа: під час грози у нього влучила блискавка і спалила його тіло на попіл.
Із життя святої великомучениці Варвари ми маємо винести важливий урок: Господь обдарував людину гострим розумом не задля того, щоби ми сліпо вірили усьому, що нам говорять, але для того, щоб ми були здатні критично оцінювати та аналізувати, шукаючи правду і бажаючи пізнати. істину. Завдяки розуму ми здатні мислити і творити, і завдяки цьому ж розуму ми також здатні знайти Бога і свій власний шлях до Нього. Тож нехай цей дар Божий слугує нам на благо, як він послужив святій Варварі, відкривши шлях до богопізнання.
