На третій день святкування Різдва Христового ми прославляємо особливого святого – того служителя Господнього, який першим з усіх звершив подвиг свідчення віри навіть до смерті. Святий Стефан є першомучеником, адже слово «мученик» (від грец. μάρτῠρος (мартірос) спочатку означало «свідок», отже мучеником вважалася людина, яка засвідчувала істину ціною власних страждань.
Про це розповіли в ПЦУ.
Святий Стефан відомий нам як архідиякон, адже він належав до числа семи перших служителів, дияконів, обраних 12-ма апостолами Господніми серед єрусалимської громади для допомоги їм у звершенні церковної праці. Ці сім перших дияконів (в перекладі з грецької «служителі») були обрані апостолами та з молитвою отримали благословення на свою працю, особливо щодо організації спільних трапез любові, агап, під час яких збиралися перші християни і під час яких тоді звершувалася Євхаристія.
Серед цих перших дияконів Стефан названий архідияконом, тобто старшим із них. Бо він виявив глибоку ревність у дорученій йому справі, звершував багато чудесних зцілень, а також свідчив слово Боже, навертаючи до істини все більше людей. До речі, Стефан доводився родичем Савлу, якого згодом Господь покликав з ім’ям Павла до віри й апостольського служіння.
За своє ревне служіння Господу саме архідиякона Стефана першим із християн було притягнуто супротивниками до суду. Подібно до Господа нашого Ісуса Христа, він був поставлений перед судом за звинуваченням у богохульстві, бо Стефан проповідував про Ісуса, розіп’ятого юдеями, що Він є істинний Месія і Син Божий, чого синедріон, книжники і фарисеї не хотіли визнавати.
На суді Стефан виголосив викривальну промову, звинувачуючи первосвященників, книжників і фарисеїв у жорсткосердності, нещирості, гонитві істинних пророків, вбивстві Христа. Він свідчив про Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога (Діян. 7: 56). Розлючений фанатичний натовп за це напав на свідка правди і став кидати в нього каміння, забивши Стефана до смерті. Святий мужньо прийняв смерть за віру в Христа і за свідчення божественної правди, ставши першим серед багатьох майбутніх мучеників давнього і нового часу.
Передання оповідає, що в той самий час, коли святого Стефана забивали камінням в Йосафатовій долині, здаля, на певному підвищенні, споглядаючи з гори, стояла Пречиста Діва зі святим Іоаном Богословом і щиро молилася за Стефана до Сина Свого, нашого Спасителя. Під частим «кам’яним дощем» молився і сам Стефан, просячи Господа прийняти його душу. Потім, схиливши коліна, помолився за своїх убивць: «Господи, не вважай їм це за гріх!» (Діян. 7: 59). З цими словами святий Стефан і віддав Богові душу.
Архідияконом він був рукопокладений святими апостолами невдовзі після П’ятидесятниці і постраждав у тому ж, після Вознесіння Господнього, році, 27-го грудня, маючи трохи більше ніж 30 років від народження. Він був прекрасним на лиці, а ще прекрасніший душею. Святий першомученику Стефане, моли Бога за нас!
